Нормативно-правове забезпечення розвитку лідерства на державній службі в Україні

Abstract

Проаналізовано нормативно-правове забезпечення розвитку лідерства в публічно-управлінській діяльності. Охарактеризована законодавча база, яка сформувалася за роки незалежності України, та нормативні акти щодо їх відповідності принципам і стандартам Європейського Союзу та євроатлантичної спільноти. Досліджено етапи Стратегії державної кадрової політики на 2012–2020 роки. Адже ефективність і злагодженість управлінської роботи державних органів та органів місцевого самоврядування значною мірою визначається саме особою, яка очолює ці органи, наявності чи відсутності у такої особи досвіду, належних фахових знань та вроджених чи набутих лідерських якостей. Відповідно, в сучасних умовах зростає увага до підбору керівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які мають бути не просто виконавцями, а управлінцями, яким притаманна компетентність, інформованість, відповідальність, здатність і готовність до творчої, інноваційної діяльності. Формування державної служби та її правове регулювання – процес складний, який не відбувається миттєво, а потребує певного часу. Для сучасної України багато викликів державотворення були надзвичайно складними через тягар радянського минулого та відсутність достатніх знань у сфері демократичного урядування. На сучасному етапі проведення в Україні адмінстартивної реформи суттєво вплинуло на вдосконалення публічної влади, що приходить з урахуванням основних європейських принципів належного врядування. Розвиток лідерства державних службовців передбачається за одним тільки напрямом – професійне навчання. І в нашому випадку треба бути свідомим того, що якщо в керівника відповідно немає вроджених чи набутих у процесі довготривалої соціалізації задатків до лідерства, відчуття та розуміння високої власної відповідальності за людей, які знаходяться у підпорядкуванні, та за доручену справу, то звичайно спеціальним курсом навчання їх можна буде розвинути до певного рівня, однак яка б не була якість такого навчання, якість такого лідерства не може бути високою a priori. І навпаки, якщо у керівника є вроджені лідерські якості, то спеціальне навчання може розвинути їх та вивести на новий якісний рівень.