Інституційні відмінності та спільні характеристики фінансового контролю, аудиту і моніторингу у публічному секторі

Abstract

У статті розкрито теоретико-методологічні засади та прикладні аспекти функціонування фінансового контролю, аудиту та моніторингу в системі управління публічними фінансами. Актуальність теми обумовлена потребою трансформації державного фінансового нагляду відповідно до європейських стандартів прозорості, підзвітності та результативності. В статті здійснено критичний огляд наукових підходів до визначення сутності контролю, аудиту та моніторингу, виявлено спільні та відмінні риси цих понять, проаналізовано їх функціональне навантаження та правове регулювання. Особливу увагу приділено класифікації форм аудиту, а саме фінансового, аудиту відповідності та аудиту ефективності, у контексті їхньої ролі в оцінюванні законності та результативності використання бюджетних коштів. Розглянуто специфіку внутрішнього аудиту, що, попри обмежену незалежність, виконує важливу роль у системі внутрішнього контролю. Моніторинг охарактеризовано як безперервний, автоматизований процес виявлення ризиків, який дедалі частіше інтегрується в аудит на основі ризикоорієнтованих підходів. Побудовано ієрархічну модель, яка відображає місце та взаємозв’язки між проаналізованими інструментами контролю в межах єдиної системи фінансового контролю. Зроблено висновок, що ефективна система державного фінансового контролю має ґрунтуватися на синергії аудиту, контролю та моніторингу, з чітким розмежуванням функцій і гармонізацією процедур, що сприятиме підвищенню ефективності управління публічними фінансами та запобіганню фінансовим правопорушенням.