Система вимог Європейського Союзу до експортного контролю за товарами військового призначення та подвійного використання

Abstract

У статті досліджується система правових, інституційних та організаційних вимог Європейського Союзу у сфері експортного контролю за товарами військового призначення та подвійного використання. Обґрунтовано, що формування та розвиток європейської моделі експортного контролю відбувалося на основі поєднання національних режимів держав-членів і наднаціональних механізмів регулювання, які поступово набули комплексного та уніфікованого характеру. Зокрема, висвітлюються етапи становлення нормативно-правової бази – від ухвалення у 1991–1992 рр. спільних критеріїв у Люксембурзі та Лісабоні до запровадження Спільної позиції Ради ЄС 2008/944/CFSP, яка визначила ключові правила оцінки експортних ліцензій, та Регламенту (ЄС) 2021/821 щодо товарів подвійного використання. Проаналізовано вісім базових критеріїв, якими керуються держави-члени під час ухвалення рішень про надання дозволів на експорт, включно з дотриманням міжнародних зобов’язань, забезпечення регіональної стабільності, недопущення порушення прав людини, запобігання потраплянню чутливих технологій до держав-агресорів. Розглянуто функціонування європейських механізмів прозорості, взаємного інформування та координації, зокрема щорічних звітів про експорт озброєнь та процедур консультацій між країнами ЄС у випадках спірних рішень. Особливу увагу приділено інтеграції питань експортного контролю до загальної політики ЄС у сфері безпеки та оборони, а також до режимів нерозповсюдження зброї масового ураження. Зроблено висновок, що система вимог ЄС у сфері експортного контролю характеризується багаторівневістю, гнучкістю та здатністю адаптуватися до змін міжнародного середовища. Її ефективність ґрунтується на балансі між національним суверенітетом у прийнятті рішень і колективною відповідальністю за дотримання міжнародних норм безпеки.