Abstract (ukr):
У статті комплексно досліджується формування та ґенеза понятійно-категоріального апарату державної кримінально-правової політики протидії кіберзлочинам. Враховуючи наростаючу глобальну загрозу кіберзлочинності, найбільш ефективними є кримінальні засоби боротьби з нею, саме тому надзвичайно актуальним є уточнення понятійно-категоріального апарату.
Проаналізувавши науковий доробок попередніх років, дійшли до розуміння поняття «кіберзлочинність», «кіберзлочин» крізь призму багатовекторності, використовуючи різні підходи, в тому числі, розглядаючи міжнародне та національне законодавство. Особлива увага у статті присвячена виділенню ознак кіберзлочинів та їх класифікації, зокрема наведено приклади класифікацій різних вчених. Всебічно охарактеризовані види кіберзлочинів, що містяться в Конвенції Ради Європи про кіберзлочинність. На основі опрацьованого матеріалу розроблено власні підходи до класифікації кіберзлочинності для цілей державної кримінально-правової політики, що має багаторівневий характер.
Відносно визначених підходів до класифікації, ознак та змісту кіберзлочинності, виділено певні позиції щодо розгляду даних злочинів: по-перше, як суспільно небезпечне винне діяння, що полягає у виготовленні, фінансуванні, використанні, реалізації, обміні та розповсюдженні шкідливих програмних продуктів; по-друге, як суспільно небезпечне винне діяння, що скоєне з використанням інформаційно-комп’ютерних технологій.
Представлене дослідження полягає у аналізі понятійно-категоріального апарату державної кримінально-правової політики протидії кіберзлочинам, що дозволило сформувати сукупність теоретичних положень та є підґрунтям для формування й реалізації державної кримінально-правової політики протидії кіберзлочинності.
Abstract (eng):
The article comprehensively examines the formation and genesis of the conceptual and categorical apparatus of the state criminal and legal policy of countering cybercrimes. Given the growing global threat of cybercrime, the most effective are criminal means of combating it, which is why the clarification of the conceptual and categorical apparatus is extremely relevant.
Having analyzed the scientific achievements of previous years, we have come to an understanding of the concepts of «cybercrime», «cybercrime» through the prism of multi-vectority, using various approaches, including considering international and national legislation. Special attention in the article is devoted to the identification of signs of cybercrimes and their classification, in particular, examples of classifications of various scientists are given. The types of cybercrimes contained in the Council of Europe Convention on Cybercrime are comprehensively characterized. Based on the processed material, our own approaches to the classification of cybercrime for the purposes of state criminal and legal policy, which has a multi-level nature, have been developed.
Regarding the identified approaches to the classification, signs and content of cybercrime, certain positions have been highlighted regarding the consideration of these crimes: first, as a socially dangerous criminal act consisting in the manufacture, financing, use, sale, exchange and distribution of malicious software products; second, as a socially dangerous criminal act committed with the use of information and computer technologies.
The presented study consists in the analysis of the conceptual and categorical apparatus of the state criminal law policy to combat cybercrime, which allowed to form a set of theoretical provisions and is the basis for the formation and implementation of the state criminal law policy to combat cybercrime.