Тенденції формування оборонних видатків країн НАТО

Abstract

Світова безпека напряму залежить від оборонних витрат. Північноатлантичний альянс (НАТО) формує систему колективної безпеки, але при цьому не має власних збройних сил. У статті досліджено базові принципи функціонування НАТО (непрямі внески – видатки країн-членів Альянсу, які становлять найбільш значну частину фінансування; прямі внески для підтримки бюджетів і фінансування розвитку спроможності та виконання програм, які дозволяють Альянсу працювати над досягненням його цілей і пріоритетів; внески до бюджетів НАТО відповідно до узгодженого ключа розподілу, який базується на їхньому валовому національному доході). Встановлено, що цільовим показником щодо суми внеску до оборонного бюджету Альянсу є 2 % ВВП країни-члена НАТО. Аналіз видатків на оборону переважної більшості членів Альянсу показав їх значний ріст, однак відповідно до рівня досягнення цільового показника їх можна розподілити на такі групи: ті, хто вже досяг 2 % ВВП або практично досяг цього рівня; ті, хто швидкими темпами йде до цільового показника і передбачає його досягнення у найближчому майбутньому; ті, хто планує у довготривалій перспективі досягти цільового рівня оборонних видатків, але наразі має показник нижче 1,5 %. Незадоволеність Сполучених Штатів Америки, як тієї країни, яка найбільше фінансує НАТО протягом багатьох років, динамікою досягнення цільового показника іншими країнами-членами зумовлює ряд проблем та суперечок, зокрема щодо виходу з Альянсу тієї чи іншої країни або ж гіпотетичного припинення його функціонування в цілому.