самодостатність; розвиток; управління; економічний розвиток; самодостатній економічний розвиток; господарські об’єднання

Abstract

Вагомою складовою контрактної парадигми інституціоналізму має стати трудовий контракт, який є адаптацією фірми до умов невизначеності інституційного середовища. Основною метою статті є дослідження трудового контракту як формотворчої інституції у контексті невизначеності інституційного середовища та трансакційних витрат на основі обмеженої раціональності. З’ясовано, що методологічний інструментарій контрактної парадигми інституціоналізму може бути застосований для аналізу внутрішньоорганізаційних відносин фірми за умови, що трудовий контракт розглядається як формотворча інституція. Встановлено, що фірма, укладаючи трудовий контракт, прагне уникати невизначеності шляхом мінімізації трансакційних витрат. Різні види діяльності суттєво диференційовані щодо можливості їх регламентації та формалізації у трудовому контракті. Найскладніше формалізувати контракт працівників з високим рівнем кваліфікації, що обумовлено їх доступом до впливу на формування інституційного середовища. З’ясовано, що обмеженість доступу до інформації послаблює дію формальних та неформальних інституцій та провокує опортуністичну поведінку, збільшуючи небажані трансакційні витрати. Боротьба з опортунізмом має бути скерованою в напрямах: 1) максимізації взаємозалежності всередині структурного підрозділу та мінімізації взаємозалежності між підрозділами фірми; 2) витрати на контроль та координацію всередині структурного підрозділу не повинні перевищувати витрати на аналогічні дії між структурними підрозділами. Встановлено, що укладання контракту передбачає вирішення проблеми мінімізації трансакційних витрат на перевірку виконання майбутнього контракту (ex ante – витрати) та моніторингу виконання взятих зобов’язань (ex post – витрати). У випадку укладання трудового контракту трансакційні витрати прямо залежать від доступності необхідної інформації. Обґрунтовано, що в процесі пошуку інформації домінують трансакційні витрати щодо її зібрання та оброблення, а також втрати від опортуністичної поведінки; під час процесу переговорів опортуністична поведінка має схильність до максимального прояву; на етапі укладання трудових контрактів внутрішньофірмові організаційні відносини стають об’єктом першочергового зацікавлення. Боротьба з опортуністичною поведінкою змушує здійснювати витрати на створення на фірмі системи контролю. Щоб запобігти неправомірному доступу до результатів діяльності фірми третіх осіб зростають трансакційні витрати на захист прав власності.