Соціальне забезпечення як передумова подолання бідності та соціальної ізоляції населення

Abstract

Стаття присвячена проблемам соціального забезпечення населення. В ній проводиться зіставлення понять «соціальний захист» і «соціальне забезпечення». За його результатом соціальне забезпечення передбачає створення соціальних умов, необхідних для використання прав людини, а захист – лише один із його складових елементів. Зазначається, що задоволення життєво необхідних потреб людей обтяжують різноманітні види соціальних ризиків, зокрема бідність і соціальна ізоляція. Це природно вимагає здійснення соціального забезпечення населення. Обґрунтовується необхідність соціального забезпечення бідних людей, оскільки їх споживання не відповідає ні фізіологічним, ні соціальним, ні культурним нормативам. Бідність унеможливлює підтримку способу життя, притаманного конкретному суспільству в конкретний період часу, через нестачу коштів. Саме вона, поруч із іншими супутніми обставинами, є можливою причиною соціальної ізоляції (соціального виключення) людей. Разом із тим, у статті зауважується, що бідність не обов’язково призводить до соціального виключення, і соціально-ізольованими не завжди є саме бідні верстви населення. Підтверджується думка, що при підвищенні соціальних нормативів у країні рівень життя населення продовжує знижуватися, і діюча система соціального захисту не може зарадити цьому через надання різноманітних пільг у тому вигляді, в якому вони надаються зараз. Відтак сфера соціального захисту та соціального забезпечення населення потребує реформування, в тому числі за рахунок розробки індивідуальних планів соціального захисту.