Анотація:
Запропоновано застосування адаптивного алгоритму формування вагових коефіцієнтів за
критерієм мінімуму середньоквадратичної похибки, за яким функціонує відома адаптивна антенна
решітка (ААР) з «внутрішнім» пілот-сигналом (решітка Уідроу) для автоматичного фокусування
ААР одного абонента каналу радіозв’язку на джерело «зовнішнього» пілот-сигналу (ПС) другого
абонента.
Для радіолінії у складі бортової адаптивної M-елементної антенної решітки космічного
апарата (КА) і наземної станції (НС), як джерела адитивної суміші корисного сигналу управління
КА і вузькосмугового «зовнішнього» ПС, отримано вираз для потужності вихідного сигналу ААР в
умовах дії m джерел взаємно некорельованих перешкод (m < M). Оцінені втрати корисного сигналу
на виході решітки залежно від потужностей ПС і перешкоди на вході самофокусувальної ААР
(СААР) та взаємного кутового розташування НС і джерела перешкоди (ДП). Проведено
порівняльний аналіз проходження перешкоди на вихід СААР порівняно із звичайною (без адаптації)
антени, а також оцінено виграш у відношенні сигнал/перешкода на виході СААР та звичайної
антени для різних параметрів вхідних сигналів. Розроблено вимоги до необхідної потужності ПС на
вході решітки, за якої втрати корисного сигналу не перевищують припустимих. Отримано також
оцінку перешкодозахищеності СААР для декількох моделей складної сигнальної ситуації у складі
шести ДП у бокових і частині головної пелюстки діаграми спрямованості.
