Теорії тероризму та контртероризму ХХ століття: філософсько-правовий та етичний виміри (Рене Жирар та Славой Жижек)

Abstract

Стаття присвячена аналізу теорій тероризму та контртероризму через призму філософсько-правових і етичних теорій Рене Жирара та Славоя Жижека. Показано, що обидва мислителі розглядають тероризм не як випадкову чи патологічну форму насильства, а як структурно зумовлений прояв сучасної суспільної динаміки. У теорії Рене Жирара тероризм пояснюється через механізми міметичного бажання та міметичного суперництва: наслідування бажань інших перетворює людину на суперника, породжує зростаюче напруження і призводить до спалаху колективного насильства. У світлі ідей Жирара терористи постають не автономними руйнівниками, а продуктом взаємного наслідування й конфліктної симетрії, де насильство з боку держави та контрнасильство терористів є віддзеркаленням однієї міметичної логіки. Терористичний акт трактується як форма жертовного механізму, коли спільнота каналізує агресію на символічну «жертву» задля тимчасового відновлення порядку. Такий підхід розкриває психологічну логіку насильства й пояснює циклічність терористичних актів, які повторюють міфологічну структуру жертвопринесення. У теорії Славоя Жижека тероризм пояснюється як симптом системного (об’єктивного) насильства, що виникає внаслідок глобальної нерівності, політичного відчуження та ресентименту. Терор розглядається як реакція на структурне насильство капіталістичної системи, замасковане риторикою толерантності та політкоректності. Через концепції «постполітичної біополітики» та «ліберально-комуністичного села» С.Жижек показує, як глобальна еліта підтримує ілюзію гуманізму, водночас посилюючи підґрунтя для радикалізації й терористичних реакцій.