Обліково-аналітичне забезпечення управління соціальним капіталом

Abstract

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних положень, а також розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління соціальним капіталом підприємства. У сучасній економіці вартість і потенціал розвитку бізнесу в значній мірі ґенеруються нематеріальним капіталом, який характеризується унікальністю і складністю відтворення, що і впливає на його здатність ґенерувати надприбуток. Нематеріальні активи забезпечують підприємству домінуючі конкурентні позиції, в той час як матеріальні активи втрачають свою значимість. Саме тому, структура активів підприємства змінюється, стаючи все більш віртуальною, ідеї заміщають фізичну складову, тому і корисність традиційних фінансових звітів знижується. Соціальний капітал важливий для сталого економічного розвитку, оскільки тісно пов'язаний зі зміцненням всіх інших форм капіталів. Норми трудової і ділової етики, що виробляються в процесі соціальної взаємодії, сприяють підвищенню продуктивності праці і зниженню витрат на здійснення економічної діяльності. Зміцнення соціального капіталу може істотно підвищити ефективність соціально-економічної політики держави. Особливого значення таке зміцнення набуває в нестабільні періоди, коли підвищення рівня довіри в суспільстві та бізнес середовищі, формування стійких соціальних взаємозв’язків між підприємствами стає головним фактором розвитку всіх галузей держави. Для успішної роботи підприємства в умовах зростання значущості інтелектуальної складової бізнесу все в більшій мірі потрібні нематеріальні ресурси, і не лише такі як технології та комерційні таємниці виробництва, а й корпоративна культура, репутація в суспільстві, налагоджені та стійкі зв’язки з постачальниками. Такого роду нематеріальні цінності поєднуються в єдиному понятті соціальний капітал, який об’єднує мережевий, клієнтський, партнерський, інші види капіталу і стає суттєвим фактором створення вартості суб’єкта господарювання. На основі дослідження закордонної та вітчизняної наукової літератури в дисертації сформовано визначення «соціального капіталу підприємства» як об’єкта бухгалтерського обліку. Запропоноване визначення характеризує соціальний капітал як ресурс у формі стійких високоефективних соціально економічних взаємодій, що мають економічну цінність і використовуються суб’єктом господарювання для отримання економічних вигід у майбутньому, які виникають в результаті формування і використання мережевих нематеріальних активів. Виділено три головних функції «соціального капіталу»: економічна функція, функція соціалізації та інституційна функція. Для формування підходів для здійснення оцінки соціального капіталу виокремлено його елементи: соціальна мережа, соціальні норми і довіра. Розроблена модель управління соціальним капіталом підприємства, яка розрахована на вдосконалення та розвиток соціального капіталу суб’єкта господарювання, враховуючи поточний стан соціального капіталу. Розроблена модель спрямована на зменшення операційних та транзакційних витрат, що виникають в ході господарської діяльності. Сформовано методичні положення визначення мережевих нематеріальних активів, які є основою формування соціального капіталу. Нематеріальні активи, що прямо впливають на стійкість та якість соціальної мережі при відображенні в обліку не повинні списуватись на витрати періоду, а оцінюватись та відноситись до складу активів. Методологія вимірювання вартості мережевих нематеріальних активів має критичне значення у зв’язку зі стрімким розвитком соціальних мереж та додатків, які залежать від соціальної взаємодії. Запропоновано перелік критеріїв для оцінки партнерської взаємодії, що дозволяє визначити ступінь впливу контрагента на формування соціального капіталу. На основі методу відстаней сформовано рейтинг бізнес-одиниць, який порівнюється з індексом прозорості. Підтверджено, що найбільший вплив на якість соціальної мережі має підприємство з високим рівнем прозорості одночасно з високими показниками фінансової стійкості. При виборі контрагента як суб’єкта соціальних мереж важливими є такі компоненти: показники фінансової стійкості, ліквідності та його рівень соціального капіталу. Встановлено, що для комплексної оцінки стабільності соціальної мережі, її здатності ґенерувати економічні вигоди, необхідно здійснювати аналіз взаємозв’язків з усіма заінтересованими сторонами (працівники, акціонери, інвестори, громадські організації, суспільство). Запропоновано методологію обчислення вартості соціального капіталу, використовуючи метод «Value explorer». Специфіка цієї методики полягає в тому, що в ній представлені ключові елементи соціального капіталу підприємства. При здійсненні оцінки акцент робиться на обов’язкові управлінські рішення, одночасно ті, що стосуються внутрішьої політики компанії, так і ті, що стосуються відносин компанії з зовнішніми контрагентами та іншими заінтересованими сторонами. Розроблено підходи до облікового відображення соціального капіталу підприємства. Запропоновано вартість соціального капіталу відображати на рахунку 192 «Соціальний капітал підприємства», а мережеві нематеріальні активи, які належать підприємству - на рахунку 126 «Мережеві нематеріальні активи». Особливою вимогою для обліку цих активів є проведення щорічного тесту на переоцінку. Запропонована методика обліку не суперечить нормам чинного законодавства та має сприяти підвищенню рівня інформативності та достовірності інформації, яка представляється підприємством. Враховуючи нові вимоги до системи управління, які полягають у підвищенні рівня довіри як елемента соціального капіталу (довіра до інституцій, довіра між контрагентами), запропоновано організаційно-методичні підходи до відображення соціального капіталу в звітності, що дозволяє підвищити рівень порівнюваності інформації про діяльність різних суб’єктів господарювання. Підвищення якості звітності та рівня її інформативності має важливе значення для формування соціального капіталу підприємства, зокрема, для утворення стійкої партнерської взаємодії. Визначено вплив довіри як елемента соціального капіталу на рівень економічного розвитку через показник ВВП на душу населення. Встановлення цієї залежності підтверджує цінність соціального капіталу як на макро-рівні (у вигляді створення або вдосконалення державних інститутів), так і на мікро-рівні (через утворення партнерських мереж). На макро-рівні довіра як елемент соціального капіталу важлива для процесів інституційних перетворень та створення додаткової вартості. Обґрунтовано вплив нових форм соціально-економічної взаємодії у вигляді платформ краудфандингу, краудсорсингу, однорангового кредитування на формування соціального капіталу суб’єктів господарювання та розвиток мережевої економіки. Економіка спільного споживання (мережева взаємодія) розуміється як соціально-економічна модель, де відбувається усвідомлена відмова від приватної власності на користь власності колективної. Мережі формуються завдяки утворенню партнерських зв’язків; підприємства не мають сильного вертикального впливу на мережі, оскільки кожен користувач має різні потреби, що фактично унеможливлює наявність «загальних стратегій», щоб керувати всіма. Мережева економіка вимагає, щоб стратегії враховували інтереси всіх сторін, але були достатньо стійкими, довговічними та вибудовували невразливі взаємозв’язки.