СОЦІАЛЬНЕ СИРІТСТВО: ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ТА СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ

Abstract

Проаналізовано сутність соціального сирітства. Виокремлено емпіричний, мобілізуючий, критичний, експериментально-пошуковий історичні етапи дослідження даного поняття. Наукові пошуки цих етапів значно відрізняються. Так наприкінці ХІХ ст. збиралися різнорідні дані про соціальних сиріт, вивчалася смертність та психологічні особливості дітей у притулках. У повоєнні роки ХХ ст., особливо у 50–60-х роках, увага науковців акцентувалася на дослідженні постінтернатної адаптації дітей, розгляді особливостей впливу депривації на дитину. Сьогодні дослідження зосереджені на розробці ефективних заходів недопущення та подолання соціального сирітства. З’ясовано, що соціальне сирітство – ключовий індикатор трансформації сімейних цінностей та відносин. Його вивчення не може знаходитися в межах однієї науки. Наведено визначення даного поняття різними вітчизняними та зарубіжними науковцями й встановлена відсутність єдиного трактування соціального сирітства, незважаючи на те, що поняття зустрічається навіть у нормативно-правових актах. Пропонується розглядати соціальне сирітство як явище наявності в суспільстві дітей (офіційно визначені соціальні сироти), які офіційно позбавлені батьківських прав, а також тих (суб’єктивно визначені соціальні сироти), про яких батьки не піклуються.