Abstract (ukr):
Проаналізовано сутність соціального сирітства. Виокремлено емпіричний, мобілізуючий,
критичний, експериментально-пошуковий історичні етапи дослідження даного поняття.
Наукові пошуки цих етапів значно відрізняються. Так наприкінці ХІХ ст. збиралися різнорідні
дані про соціальних сиріт, вивчалася смертність та психологічні особливості дітей у
притулках. У повоєнні роки ХХ ст., особливо у 50–60-х роках, увага науковців акцентувалася на
дослідженні постінтернатної адаптації дітей, розгляді особливостей впливу депривації на
дитину. Сьогодні дослідження зосереджені на розробці ефективних заходів недопущення та
подолання соціального сирітства. З’ясовано, що соціальне сирітство – ключовий індикатор
трансформації сімейних цінностей та відносин. Його вивчення не може знаходитися в межах
однієї науки. Наведено визначення даного поняття різними вітчизняними та зарубіжними
науковцями й встановлена відсутність єдиного трактування соціального сирітства,
незважаючи на те, що поняття зустрічається навіть у нормативно-правових актах.
Пропонується розглядати соціальне сирітство як явище наявності в суспільстві дітей (офіційно
визначені соціальні сироти), які офіційно позбавлені батьківських прав, а також тих
(суб’єктивно визначені соціальні сироти), про яких батьки не піклуються.
