Abstract (ukr):
Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних положень та
удосконаленню організаційно-методичних рекомендацій з облікового
забезпечення формування ESG-звітності підприємства для досягнення вимог
Цілей сталого розвитку України до 2030 р.
Об’єктом дослідження є процес облікового забезпечення формування ESG звіту. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та організаційні підходи
до облікового забезпечення звітування в межах ESG-аспектів і відображення в
системі бухгалтерського обліку операцій, за якими формується розкриття
інформації у ESG-звітах.
У першому розділі встановлено місце звітування в концепції сталого
розвитку як інструменту комунікації із заінтересованими сторонами щодо
досягнення цілей сталого розвитку. Окреслено місце ESG-факторів як
індикаторів сприяння сталому розвиту, які можуть застосовуватись
підприємствами для інформування суспільства про екологічні, соціальні та
управлінські аспекти своєї діяльності. Виявлено ряд відмінностей між
класичною звітністю зі сталого розвитку та ESG-звітністю, що дозволило
сформувати дефініцію поняття «ESG-звітність» як виду нефінансової звітності у
сфері сталого розвитку, який є підвидом звіту зі сталого розвитку і формується з
метою надання стейкхолдерам інформації щодо нефінансових аспектів
діяльності підприємства через висвітлення чітко визначених показників,
пов’язаних з екологічними ризиками, соціальною відповідальністю та
корпоративним управлінням переважно за теперішній час.
На основі аналізу змісту та тенденцій використання стандартів GRI, ISSB та
ESRS встановлено, що найоптимальнішим варіантом для українських
підприємств є використання положень GRI. Встановлено, що попри наявність
деяких розбіжностей у зазначених стандартах, усі вони значною мірою узгоджені
між собою, тому після введення обов’язкового застосування ESRS в Україні
перехід зі стандартів GRI не створить значних проблем для підприємств під час
складання звітів. Сформовано практичні рекомендації у розрізі чотирьох етапів
із запровадження практик такого звітування, в межах яких розроблено
комунікаційну стратегію та анкету, застосування яких дозволить налагодити
зворотній зв’язок зі стейкхолдерами та отримати повноцінну і достовірну
інформацію для потреб звітування.
За результатами дослідження впливу теоретичних підходів на ESG звітування встановлено, що ключовими факторами впливу на цей процес є запити
внутрішніх і зовнішніх стейкхолдерів, очікування та вимоги суспільства,
соціальні та етичні норми, законодавчий та юридичний тиск, кращі практики
складання звітів конкурентами та професійні вимоги. Як наслідок –
параметризовано поняття «ESG-звітування» як однин із засобів досягнення та
підтримання легітимності підприємства, на основі висвітлення у звітах
інформації з врахуванням запитів стейкхолдерів і тиску інституційного
середовища. Розроблено систему критеріїв оцінки процесу ESG-звітування, яка
описує критерії оцінки, їх характеристику, можливі індикатори та процедури
оцінки в межах критерію.
У другому розділі досліджено особливості формування ESG-звітності в
розрізі екологічного, соціального та управлінського аспектів з огляду на
положення тематичних стандартів GRI. На їх основі розроблено макети таблиць
розкриттів інформації, застосування вітчизняними підприємствам сформувати
репрезентативні та порівнювані ESG-звіти.
Розробки в частині облікового забезпечення екологічного аспекту ESG звітності полягають в: 1) оптимізації аналітичного розрізу рахунку 20
«Виробничі запаси» в межах 4 рівнів (розподіли за класифікацією ресурсу,
характеристикою «відновлюваність», напрямом використання та джерелом
походження); 2) виокремленні на третьому рівні аналітичного розрізу субрахунку
203 «Паливо» розподілу за напрямом використання; 3) пропозиціях
відображення типів витрат на енергоспоживання на рахунках 91
«Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на
збут» та 94 «Інші операційні витрати» для цілей формування розкриттів за
вимогами GRI. Додатково, запропоновано порядок визначення економічної
вигоди, що виника унаслідок оптимізації енергетичних потреб продуктів/послуг,
які реалізуються.
В межах облікового забезпечення соціального аспекту надано пропозиції
щодо формування робочого плану рахунків підприємств: 1) для реєстрації витрат
на професійний розвиток персоналу – виокремлювати на рахунках 23
«Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні
витрати», 93 «Витрати на збут» та 94 «Інші витрати операційної діяльності»
субрахунок XX0 «Витрати на розвиток персоналу»; 2) для цілей розкриттів,
пов’язаних з оплатою праці – використовувати субрахунки 661 «Розрахунки за
основною заробітною платою» та 664 «Розрахунки за винагородами», а також
формувати аналітичні розрізи за ланками діяльності працівників і гендерною
ознакою. Встановлено, що застосування субрахунків 663 «Розрахунки за іншими
виплатами», 183 «Інша дебіторська заборгованість», 377 «Розрахунки з іншими
дебіторами» та 949.1 «Витрати за соціальними пакетом підприємства» сприятиме
якісному поданню інформації у ESG-звітність щодо інформування про затрати за
соціальним пакетом працівників.
Наведено підходи до облікового відображення інформації за управлінським
аспектом зокрема: 1) інформацію щодо рівня початкової заробітної плати варто
реєструвати на субрахунках 661.Х2 «Розрахунки за основною заробітною платою
чоловіків» та 661.Х1 «Розрахунки за основною заробітною платою жінок»;
2) облікове забезпечення розкриття інформації про вкладення в інфраструктуру
та підтримувані послуги полягає у використанні субрахунків 977.1 «Вкладення в
інфраструктуру» та 903.0 «Підтримувані послуги»; 3) до рахунку 631
«Розрахунки з вітчизняними постачальниками» пропонується додати аналітичні
розрізи за географічним розташуванням постачальника та його юридичною
назвою; 4) узагальнення даних щодо випадків, коли за рішенням суду було
призначено виплату штрафів або відшкодувань пропонується робити на
субрахунку 948.0 «Штрафи та компенсації за рішенням суду» з врахуванням
аналітичних розрізів у межах типів штрафів та позивачів.
У третьому розділі на основі підходів до трактування терміну «суттєвість» у
дослідженнях вчених і нормативних стандартах запропоновано дефініцію
поняття «суттєвість» в контексті ESG-звітування – це математично, статистично
або експертно обґрунтована оцінка інформації, яка визначає її значущість в
межах впливу підприємства на економіку, суспільство і довкілля та відображає
здатність відповідати запитам заінтересованих сторін щодо діяльності в межах
ESG-аспектів. Такий підхід до трактування дозволить встановити напрями
розробки практичних методів оцінки суттєвості з огляду на визначені
характеристики суттєвості.
Задля оптимізації процесу визначення суттєвості інформації у ESG-звітах
удосконалено існуючий авторський підхід до оцінки суттєвості через врахування
галузевого аналізу на основі частотного підходу, оскільки частота згадувань
певних груп показників розкриває загальні тенденції ESG-звітування
підприємств галузі та в цілому окреслює запити стейкхолдерів, які має
задовольнити звіт. Розрахунку галузевого коефіцієнту суттєвості проводиться на
основі порівняння частот згадувань певного аспекту з другим квартилем ряду
частот і нормалізації отриманого значення на міжквартильний розмах ряду
частот. Окреслено загальний алгоритм визначення суттєвості, застосування якого
дозволить підприємствам уникати перенасичення ESG-звітів другорядною
інформацією, а також зменшить ризик викривлення суттєвих тем, який може
виникнути через обмежений доступ до суджень стейкхолдерів.
Abstract (eng):
The dissertation is devoted to substantiating theoretical principles and improving
organizational and methodological recommendations for accounting support in the
formation of a company's ESG reporting to meet the requirements of Ukraine's
Sustainable Development Goals by 2030.
The object of the study is the process of accounting support for ESG report
formation. The subject of the study is the theoretical, methodological, and
organizational approaches to accounting support for reporting within ESG aspects and
the reflection of transactions in the accounting system, which form the basis for
information disclosure in ESG reports.
In the first chapter, the role of reporting within the concept of sustainable
development is established as a communication tool with stakeholders regarding the
achievement of sustainable development goals. The role of ESG factors as indicators
of sustainable development promotion is outlined, demonstrating their application by
enterprises to inform society about the environmental, social, and governance aspects
of their activities. Several differences between traditional sustainability reporting and
ESG reporting have been identified, which has allowed for the definition of «ESG
reporting» as a type of non-financial reporting in the field of sustainable development.
ESG reporting is recognized as a subset of sustainability reporting, formed to provide
stakeholders with information on the non-financial aspects of a company's activities by
disclosing clearly defined indicators related to environmental risks, social
responsibility, and corporate governance, primarily for the present time.
Based on the analysis of the content and trends in the use of GRI, ISSB, and ESRS
standards, it has been determined that the most optimal option for Ukrainian enterprises
is to apply the provisions of GRI. It has been established that, despite some differences
among these standards, they are largely aligned with each other. Therefore, after the
mandatory implementation of ESRS in Ukraine, transitioning from GRI standards will
not pose significant difficulties for enterprises when preparing reports. Practical
recommendations have been developed across four stages for implementing such
reporting practices, including a communication strategy and a questionnaire, whose
application will facilitate stakeholder feedback and provide comprehensive and reliable
information for reporting purposes.
As a result of the study on the influence of theoretical approaches on ESG
reporting, it has been determined that key factors influencing this process include
internal and external stakeholder demands, societal expectations and requirements,
social and ethical norms, legislative and regulatory pressure, best reporting practices
of competitors, and professional standards. Consequently, the concept of «ESG
reporting» has been parameterized as a means of achieving and maintaining corporate
legitimacy through disclosing information in reports that accounts for stakeholder
demands and institutional pressures. A system of ESG reporting process evaluation
criteria has been developed, describing assessment criteria, their characteristics,
possible indicators, and evaluation procedures within the framework of each criterion.
In the second chapter, the peculiarities of ESG reporting formation are explored
in terms of environmental, social, and governance aspects, based on the provisions of
GRI thematic standards. Based on these, disclosure table templates have been
developed to enable domestic enterprises to produce representative and comparable
ESG reports.
Developments in the area of accounting support for the environmental aspect of
ESG reporting include: 1) optimizing the analytical breakdown of account 20
«Production inventories» into four levels (classified by resource type, renewability
characteristic, usage direction, and source of origin); 2) distinguishing within the three level analytical breakdown of subaccount 203 «Fuel» by usage direction; 3) proposing
the representation of energy consumption cost types in accounts 91 «General
production costs,» 92 «Administrative expenses,» 93 «Selling expenses,» and 94
«Other operating expenses» to meet GRI disclosure requirements. Additionally, a
method for determining the economic benefits arising from optimizing the energy
needs of products/services sold has been proposed.
In the context of accounting support for the social aspect, proposals have been
made for structuring corporate account plans: 1) for recording expenses related to
employee professional development-allocating subaccount XX0 «Employee
development expenses» under accounts 23 «Production,» 91 «General production
costs,» 92 «Administrative expenses,» 93 «Selling expenses,» and 94 «Other operating
expenses»; (2) for wage-related disclosures-using subaccounts 661 «Settlements on
base salaries» and 664 «Settlements on bonuses,» along with forming analytical
breakdowns by employee activity segments and gender. It has been determined that
applying subaccounts 663 «Settlements on other payments», 183 «Other accounts
receivable», 377 «Settlements with other debtors» and 949.1 «Enterprise social
benefits expenses» will facilitate the high-quality representation of social benefits
package costs in ESG reporting.
Approaches to accounting for governance-related disclosures include: 1)
registering initial wage level information under subaccounts 661.X2 «Base salary
settlements for men» and 661.X1 «Base salary settlements for women»; 2) ensuring
disclosure of infrastructure investments and supported services using subaccounts
977.1 «Infrastructure investments» and 903.0 «Supported services»; 3) introducing
analytical breakdowns in account 631 «Settlements with domestic suppliers» by
supplier geographic location and legal name; 4) summarizing cases where court rulings
have resulted in fines or compensations under subaccount 948.0 «Court-imposed fines
and compensations,» considering analytical breakdowns by type of fine and claimant.
In the third chapter, based on approaches to interpreting the term «materiality» in
academic research and regulatory standards, a definition of «materiality» in the context
of ESG reporting has been proposed. It is defined as a mathematically, statistically, or
expert-substantiated assessment of information that determines its significance within
the enterprise’s impact on the economy, society, and the environment, reflecting its
ability to meet stakeholder demands regarding ESG aspects. This approach allows for
the development of practical methods for assessing materiality based on defined
materiality characteristics.
To optimize the process of determining materiality in ESG reports, an improved
authorial approach to materiality assessment has been developed, incorporating
sectoral analysis based on a frequency approach. The frequency of mentions of specific
indicator groups reveals general ESG reporting trends within an industry and outlines
stakeholder demands that reports should fulfill. The sectoral materiality coefficient is
calculated by comparing the frequency of a particular aspect’s mentions to the second
quartile of the frequency distribution and normalizing the obtained value against the
interquartile range. A general algorithm for determining materiality has been outlined,
which will help enterprises avoid overloading ESG reports with secondary information
while reducing the risk of distorting material topics due to limited access to stakeholder
judgments.