Облікове забезпечення формування ESG-звітності

Abstract

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних положень та удосконаленню організаційно-методичних рекомендацій з облікового забезпечення формування ESG-звітності підприємства для досягнення вимог Цілей сталого розвитку України до 2030 р. Об’єктом дослідження є процес облікового забезпечення формування ESG звіту. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та організаційні підходи до облікового забезпечення звітування в межах ESG-аспектів і відображення в системі бухгалтерського обліку операцій, за якими формується розкриття інформації у ESG-звітах. У першому розділі встановлено місце звітування в концепції сталого розвитку як інструменту комунікації із заінтересованими сторонами щодо досягнення цілей сталого розвитку. Окреслено місце ESG-факторів як індикаторів сприяння сталому розвиту, які можуть застосовуватись підприємствами для інформування суспільства про екологічні, соціальні та управлінські аспекти своєї діяльності. Виявлено ряд відмінностей між класичною звітністю зі сталого розвитку та ESG-звітністю, що дозволило сформувати дефініцію поняття «ESG-звітність» як виду нефінансової звітності у сфері сталого розвитку, який є підвидом звіту зі сталого розвитку і формується з метою надання стейкхолдерам інформації щодо нефінансових аспектів діяльності підприємства через висвітлення чітко визначених показників, пов’язаних з екологічними ризиками, соціальною відповідальністю та корпоративним управлінням переважно за теперішній час. На основі аналізу змісту та тенденцій використання стандартів GRI, ISSB та ESRS встановлено, що найоптимальнішим варіантом для українських підприємств є використання положень GRI. Встановлено, що попри наявність деяких розбіжностей у зазначених стандартах, усі вони значною мірою узгоджені між собою, тому після введення обов’язкового застосування ESRS в Україні перехід зі стандартів GRI не створить значних проблем для підприємств під час складання звітів. Сформовано практичні рекомендації у розрізі чотирьох етапів із запровадження практик такого звітування, в межах яких розроблено комунікаційну стратегію та анкету, застосування яких дозволить налагодити зворотній зв’язок зі стейкхолдерами та отримати повноцінну і достовірну інформацію для потреб звітування. За результатами дослідження впливу теоретичних підходів на ESG звітування встановлено, що ключовими факторами впливу на цей процес є запити внутрішніх і зовнішніх стейкхолдерів, очікування та вимоги суспільства, соціальні та етичні норми, законодавчий та юридичний тиск, кращі практики складання звітів конкурентами та професійні вимоги. Як наслідок – параметризовано поняття «ESG-звітування» як однин із засобів досягнення та підтримання легітимності підприємства, на основі висвітлення у звітах інформації з врахуванням запитів стейкхолдерів і тиску інституційного середовища. Розроблено систему критеріїв оцінки процесу ESG-звітування, яка описує критерії оцінки, їх характеристику, можливі індикатори та процедури оцінки в межах критерію. У другому розділі досліджено особливості формування ESG-звітності в розрізі екологічного, соціального та управлінського аспектів з огляду на положення тематичних стандартів GRI. На їх основі розроблено макети таблиць розкриттів інформації, застосування вітчизняними підприємствам сформувати репрезентативні та порівнювані ESG-звіти. Розробки в частині облікового забезпечення екологічного аспекту ESG звітності полягають в: 1) оптимізації аналітичного розрізу рахунку 20 «Виробничі запаси» в межах 4 рівнів (розподіли за класифікацією ресурсу, характеристикою «відновлюваність», напрямом використання та джерелом походження); 2) виокремленні на третьому рівні аналітичного розрізу субрахунку 203 «Паливо» розподілу за напрямом використання; 3) пропозиціях відображення типів витрат на енергоспоживання на рахунках 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та 94 «Інші операційні витрати» для цілей формування розкриттів за вимогами GRI. Додатково, запропоновано порядок визначення економічної вигоди, що виника унаслідок оптимізації енергетичних потреб продуктів/послуг, які реалізуються. В межах облікового забезпечення соціального аспекту надано пропозиції щодо формування робочого плану рахунків підприємств: 1) для реєстрації витрат на професійний розвиток персоналу – виокремлювати на рахунках 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та 94 «Інші витрати операційної діяльності» субрахунок XX0 «Витрати на розвиток персоналу»; 2) для цілей розкриттів, пов’язаних з оплатою праці – використовувати субрахунки 661 «Розрахунки за основною заробітною платою» та 664 «Розрахунки за винагородами», а також формувати аналітичні розрізи за ланками діяльності працівників і гендерною ознакою. Встановлено, що застосування субрахунків 663 «Розрахунки за іншими виплатами», 183 «Інша дебіторська заборгованість», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» та 949.1 «Витрати за соціальними пакетом підприємства» сприятиме якісному поданню інформації у ESG-звітність щодо інформування про затрати за соціальним пакетом працівників. Наведено підходи до облікового відображення інформації за управлінським аспектом зокрема: 1) інформацію щодо рівня початкової заробітної плати варто реєструвати на субрахунках 661.Х2 «Розрахунки за основною заробітною платою чоловіків» та 661.Х1 «Розрахунки за основною заробітною платою жінок»; 2) облікове забезпечення розкриття інформації про вкладення в інфраструктуру та підтримувані послуги полягає у використанні субрахунків 977.1 «Вкладення в інфраструктуру» та 903.0 «Підтримувані послуги»; 3) до рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» пропонується додати аналітичні розрізи за географічним розташуванням постачальника та його юридичною назвою; 4) узагальнення даних щодо випадків, коли за рішенням суду було призначено виплату штрафів або відшкодувань пропонується робити на субрахунку 948.0 «Штрафи та компенсації за рішенням суду» з врахуванням аналітичних розрізів у межах типів штрафів та позивачів. У третьому розділі на основі підходів до трактування терміну «суттєвість» у дослідженнях вчених і нормативних стандартах запропоновано дефініцію поняття «суттєвість» в контексті ESG-звітування – це математично, статистично або експертно обґрунтована оцінка інформації, яка визначає її значущість в межах впливу підприємства на економіку, суспільство і довкілля та відображає здатність відповідати запитам заінтересованих сторін щодо діяльності в межах ESG-аспектів. Такий підхід до трактування дозволить встановити напрями розробки практичних методів оцінки суттєвості з огляду на визначені характеристики суттєвості. Задля оптимізації процесу визначення суттєвості інформації у ESG-звітах удосконалено існуючий авторський підхід до оцінки суттєвості через врахування галузевого аналізу на основі частотного підходу, оскільки частота згадувань певних груп показників розкриває загальні тенденції ESG-звітування підприємств галузі та в цілому окреслює запити стейкхолдерів, які має задовольнити звіт. Розрахунку галузевого коефіцієнту суттєвості проводиться на основі порівняння частот згадувань певного аспекту з другим квартилем ряду частот і нормалізації отриманого значення на міжквартильний розмах ряду частот. Окреслено загальний алгоритм визначення суттєвості, застосування якого дозволить підприємствам уникати перенасичення ESG-звітів другорядною інформацією, а також зменшить ризик викривлення суттєвих тем, який може виникнути через обмежений доступ до суджень стейкхолдерів.