Теоретико-методологічна конструкція державної кримінально-правової політики протидії кіберзлочинності

Abstract

У сучасному світі, де інформаційні технології глибоко проникли в усі аспекти нашого буття, кіберзлочинність є однією з найсерйозніших небезпек. Становлення інформаційного суспільства нерозривно пов’язане зі зростанням впливу цифрових технологій, що водночас відкрило нові можливості для протиправних дій. Кіберзлочини здатні завдавати шкоди не лише окремим людям, а й становити значну загрозу для державних структур та міжнародних об’єднань. Метою статті є дослідження теоретико-методологічної конструкції державної кримінально-правової політики протидії кіберзлочинності. В процесі дослідження було розглянуто властивості кіберзлочинів та кіберзлочинності, що визначають її як особливий об’єкт державної кримінально-правової політики, а саме: екстериторіальність, інноваційна залежність, багатопрофільність, латентність, трансформаційність. У статті представлено змістовне наповнення етапів формування та реалізації державної кримінально-правової політики протидії кіберзлочинності. В дослідженні здійснено аналіз наукової літератури щодо системних проблем розвитку державної кримінально-правової політики, це дозволило згрупувати проблеми за такими векторами: низька ефективність правоохоронної системи, невідповідність суб’єктної структури державного управління, відсутність механізмів адаптації до міжнародної системи протидії. Також у статті на основі обґрунтування впливу на носіїв публічних, приватних та суспільних інтересів було ідентифіковано стейкхолдерів; визначено вихідні положення державної кримінально-правової політики протидії кіберзлочинності; визначено напрями розвитку державної політики; визначено об’єкти державної політики та обґрунтовано суб’єктний склад; визначено методи та принципи реалізації державної політики; запропоновано ключові механізми реалізації.