Анотація:
В умовах посилення вимог до аудиторської професії та
підвищення якості неаудиторських послуг гостро
відчувається необхідність у зіставленні кращої практики
сумісного надання аудиторських і неаудиторських послуг.
Використовуючи методи компаративного аналізу,
статистичні та графічні методи, в статті висвітлено
ключові тенденції надання неаудиторських послуг в Україні в
контексті імплементації світового досвіду, проведена
систематизація вимог до розмежування аудиторських і
неаудиторських послуг і встановлено необхідність їх
гармонізації для забезпечення незалежності аудиторів.
Особливу увагу приділено сучасним підходам до регулювання
таких послуг в ЄС і США. Враховуючи положення Директиви
2014/56/ЄС «Про обов’язковий аудит річної та
консолідованої звітності» та Регламенту ЄС № 537/2014
«Про конкретні вимоги стосовно обов’язкового аудиту
суспільно значимих суб’єктів господарювання», Директиви
2014/95/ЄС «Щодо розкриття нефінансової і
диверсифікованої інформації деякими великими компаніями і
групами» та Закону Сарбейнса-Окслі, визначено прогалини в
нормативному регулюванні аудиторських і неаудиторських
послуг в Україні та окреслено шляхи їх вирішення з огляду на
проведення аудиторської реформи і конвергенцію стандартів
обліку та аудиту.
