Архітектор ядерної епохи: В.Черчилль та формування післявоєнного світового порядку (1930–1950 рр.)

Abstract

У статті проаналізовано роль В.Черчилля у формуванні ядерної політики та архітектури міжнародних відносин післявоєнного періоду. Встановлено його далекоглядність у передбаченні впливу ядерної фізики на суспільство ще у 1930-х рр. Досліджено внесок британського політика у розвиток англо-американської ядерної співпраці під час Другої світової війни та його спроби зберегти доступ до ядерних технологій після її завершення. З’ясовано, що його Фултонська промова 1946 р., в якій було окреслено необхідність створення системи колективної безпеки для захисту демократичного світу, стала каталізатором формування біполярної системи міжнародних відносин. Визначено, що, усвідомлюючи критичну важливість ядерного потенціалу для збереження статусу великої держави, В.Черчилль під час свого останнього прем’єрства (1951–1955 рр.) сприяв успішному завершенню британської програми створення ядерної зброї. Проаналізовано еволюцію його поглядів в останні роки життя від прихильника ядерного стримування до активного прибічника міжнародного діалогу щодо контролю над ядерними озброєннями. Визначено, що його концепція «балансу сил, заснованого на володінні засобами взаємного знищення» залишається релевантною і в XXI ст., особливо в контексті нових викликів, пов’язаних з розповсюдженням ядерної зброї та технологій.