Трансформація парадигм управління у сфері надрокористування відповідно до євроінтеграційних імперативів

Abstract

У статті досліджено трансформацію парадигм публічного управління у сфері надрокористування України відповідно до сучасних євроінтеграційних імперативів. Обґрунтовано необхідність переосмислення ролі держави у регулюванні використання мінерально-сировинних ресурсів в умовах зростання їх значення для економічної, ресурсної та національної безпеки. Проаналізовано еволюцію основних моделей публічного управління від класичної бюрократичної парадигми «Old Public Management» через «New Public Management» до концепції «Good Governance», а також сучасних синергетичної, інтегрованої та мережевої моделей. Визначено особливості їх застосування до управління надрокористуванням та встановлено обмеження адміністративно-екстрактивного підходу, орієнтованого переважно на ліцензування, контроль видобутку та фіскальне вилучення ресурсної ренти. Розглянуто теоретичні підходи до пояснення негативних наслідків ресурсної залежності, зокрема концепції «ресурсного прокляття», рентної держави та екстрактивізму. Обґрунтовано, що сучасна система управління надрокористуванням має враховувати не лише економічну ефективність видобутку, а й екологічну відповідальність, соціальні інтереси, прозорість, підзвітність, участь зацікавлених сторін та довгострокові безпекові пріоритети. Встановлено, що європейська модель врядування передбачає перехід до багаторівневої та інтегрованої взаємодії державних органів, бізнесу, територіальних громад і громадянського суспільства. Доведено доцільність формування в Україні інтегрованої публічно-управлінської парадигми надрокористування, яка поєднує принципи «Good Governance», сталого розвитку, мережевої взаємодії та адаптивного управління. Запропонований підхід створює концептуальне підґрунтя для подальшої гармонізації української системи управління надрами з європейськими стандартами та забезпечення збалансованого поєднання економічних, екологічних і безпекових інтересів.