Світові тенденції цифровізації системи охорони здоров’я

Abstract

У статті досліджено сучасні світові тенденції цифровізації системи охорони здоров’я та визначено ключові напрями розвитку цифрового здоров’я в контексті підвищення ефективності державного управління медичною галуззю. Обґрунтовано, що цифрова трансформація охорони здоров’я є комплексним процесом, який охоплює розвиток цифрового врядування, електронних медичних записів, телемедицини, систем персональних медичних даних, штучного інтелекту, великих даних, цифрової інфраструктури та цифрових компетентностей. Проаналізовано стратегічні орієнтири Глобальної стратегії цифрового здоров’я ВООЗ 2020–2025 рр., відповідно до яких пріоритетами цифрової трансформації визначено міжнародне співробітництво, формування національних стратегій цифрового здоров’я, розвиток цифрового врядування та людиноцентричної системи охорони здоров’я. Досліджено рівень цифрового розвитку держав на основі E-Government Development Index, Digital Health Index та Global Digital Health Monitor. Встановлено взаємозв’язок між рівнем цифрового розвитку держави та цифровою зрілістю системи охорони здоров’я. Визначено, що лідерами цифрової трансформації є країни, які поєднують розвинену цифрову інфраструктуру, ефективне державне управління, належне нормативно-правове забезпечення та системне інвестування у цифрові технології. Виявлено, що найбільш розвиненими складовими цифрового здоров’я є лідерство і врядування, стратегічне планування та цифрові сервіси, тоді як проблемними залишаються кадровий потенціал, інтероперабельність інформаційних систем і регулювання новітніх цифрових технологій. Проаналізовано доступ населення до електронних медичних записів та встановлено наявність цифрової нерівності, пов’язаної з рівнем цифрової грамотності та освіти. Визначено тенденцію до сталого поширення телемедицини після пандемії COVID-19 та переходу від традиційних електронних медичних записів до інтегрованих пацієнтоорієнтованих платформ персональних медичних даних. Досліджено перспективи використання штучного інтелекту для підтримки клінічних і управлінських рішень, оптимізації ресурсів та підвищення продуктивності медичних працівників, а також визначено етичні, правові та інфраструктурні ризики його впровадження. Обґрунтовано стратегічне значення національних систем медичних даних для доказового управління, моніторингу та наукових досліджень. Встановлено, що світова практика характеризується переходом від фрагментарного впровадження цифрових технологій до формування комплексних цифрових екосистем охорони здоров’я, у центрі яких перебувають дані, технології та пацієнт.