Техніко-логістичні параметри перевезень блоків природного каменю: від кар’єру до каменеобробного підприємства

Abstract

Стаття присвячена розробці та обґрунтуванню оптимальних техніко-логістичних параметрів транспортування монолітних блоків природного каменю (граніт, габро, лабрадорит) масою 15–30 т на «першому плечі» логістичного ланцюга – від вибою кар’єру до твердої дороги чи каменеобробного підприємства (ґрунтові дороги довжиною 2–3 км) в умовах українського міжсезоння (весняно-осіннє бездоріжжя). Актуальність зумовлена високою часткою транспортних витрат у собівартості блочного видобутку (35–50 %), ізоляцією кар’єрів Житомирської та Рівненської областей, сезонною деградацією суглинково-глинистих ґрунтів, жорсткими нормативами осьових навантажень (одиночна вісь – до 11 т, здвоєна – до 16 т, строєна – до 22 т; загальна маса автопоїзда – до 40 т) та ризиками зносу техніки й дорожнього полотна. Проаналізовано специфіку вантажу: висока щільність (2,6–2,8 т/м³), незмінний центр маси, низький коефіцієнт тертя «камінь–сталь», асиметрична геометрія. Порівняно основні транспортні рішення: повнопривідні самоскиди КрАЗ-65032 (6×6, вантажопідйомність 15–18 т), шарнірно-зчленовані самоскиди ADT (Volvo A25/A30, 24–30 т), фронтальні навантажувачі (Volvo L220H, CAT 988 як транспорт), магістральні автопоїзди та низькорамні трали. Запропоновано модель вибору схеми залежно від відстані: фронтальний навантажувач – до 0,5–0,7 км (мінімальні втрати часу); зона рівноваги – 0,5–1,5 км (залежить від стану ґрунту); автомобільний транспорт. Результати дозволяють зменшити транспортні витрати на 20–35 %, підвищити ритмічність поставок, скоротити знос техніки та простої в період роздоріжжя, забезпечити дотримання нормативів та посилити конкурентоспроможність каменеобробної галузі України в умовах обмеженої інфраструктури.