Доктрина надання публічних послуг в системі адміністративного права європейських країн

Abstract

У статті здійснено аналіз досвіду європейських країн щодо формування доктрини надання публічних послуг в системі адміністративного права та виявлення його особливостей. Показано, що правовий інститут публічних послуг в Україні є досить новим. Водночас немає жодних сумнівів, що подібні нововведення у цій сфері та їх нормативне закріплення й реалізація мають враховувати досвід зарубіжних країн, зокрема тих, у яких цей інститут сформувався і функціонує тривалий час. Європейська правова наука запропонувала різні варіанти тлумачення доктрини публічних послуг. Зокрема різні підходи пропонують німецька і французька школи права, які вважаються конкуруючими. Тому важливим вбачається проведення послідовного порівняльно-правового аналізу категорії публічних послуг, їх видів, форм та суб’єктів їх надання, системи нормативного регулювання. Це зокрема зумовлено неможливістю формування нових адміністративно-правових конструкції та інститутів без відповідного аналізу досвіду процесу європеїзації адміністративного права. Встановлено, що представники французької правової школи дійшли одностайності, що національне адміністративне право Франції складається з кількох великих блоків, а право у сфері публічної служби, з позиції структури галузі належить до спеціального адміністративного права і разом із питаннями юридичних осіб публічного права й адміністративної юстиції становить один з основних постулатів всього адміністративного права Франції. Французька доктрина надання послуг публічною службою набула широкої популярності і була впроваджена у багатьох країнах континентальної системи права. У німецькій доктрині публічна служба розглядаються як публічно значуща діяльність органів державного управління та інших залучених суб’єктів відповідної діяльності у межах концепції good governance. Прийняття адміністративних актів у процесі здійснення адміністративних процедур відповідно до законодавства Німеччини формально не розглядається з позиції публічних послуг, проте за своєю сутністю цілком укладається в таку конструкцію. Категорія «публічні послуги» саме у німецькій доктрині не конкретизована, проте охоплює як позитивне державне управління, так і діяльність із правозастосування суб’єктів публічної адміністрації щодо видання індивідуальних адміністративних актів в інтересах приватних осіб. Правовідносини між органами влади та громадянами традиційно зараховують до «зовнішнього адміністративного права» або «формального адміністративного права».