Зарубіжний досвід впровадження стратегії інклюзивного міста в країнах ЄС

Abstract

У контексті неперервної урбанізації та формування стратегій розвитку міст, необхідно ретельно розглянути можливий вплив цього процесу на соціальну інтеграцію. Відомо, що деякі міста успішно використали урбанізацію як інструмент для підвищення соціальної інклюзії, що, в свою чергу, зробило їх лідерами у сфері якості життя. Є кілька прикладів успішної урбанізації, яка призвела до соціальної інтеграції і ці міста стали лідерами за якістю життя та комфортними умовами життя. Такі міста, як Відень (Австрія), Мельбурн (Австралія), Копенгаген (Данія) та інші розробили програми, які враховують потреби всіх верств населення при плануванні майбутнього зростання та розвитку своїх міст. Одним з ключових аспектів, якому ці успішні міста віддають пріоритет, є доступ до основних послуг, таких як освіта, охорона здоров’я, культура та інші соціальні зручності. Забезпечуючи рівний доступ для всіх членів суспільства, вони створюють більш інклюзивне середовище, де кожен має можливість процвітати. Крім того, ці міста часто впроваджують політику, спрямовану на зменшення нерівності шляхом вирішення таких питань, як доступне житло чи громадський транспорт. Незважаючи на те, що урбанізація пов’язана з багатьма проблемами, включаючи проблеми з навколишнім середовищем або навантаження на інфраструктуру, очевидно, що визначення пріоритету інклюзії в розвитку міст приводить до кращих результатів для всіх учасників. Історії успіху провідних міст у всьому світі повинні слугувати натхненням для політиків, які прагнуть побудувати більш інклюзивні громади у своїх юрисдикціях. З точки зору державного управління, перехід до моделі інклюзивного міста має важливе значення для формування кращого майбутнього і включає розробку політик, що сприяють доступності, рівності та участі для усіх мешканців країни.