Роль інклюзії у досягненні Національних цілей сталого розвитку

Abstract

У статті розглянуто можливості відновлення постраждалих урбанізованих територій після воєнних конфліктів. Досліджено різні підходи та методи, спрямовані на аналіз самовідновлення та реінтеграцію, зокрема, механізми, процедури відновлення, фінансування, роль соціального капіталу та важливість соціальних мереж. У статті зазначається, що економічне самовідновлення відіграє ключову роль у досягненні довгострокового сталого розвитку, а також забезпечення стійкості територій. Суттєвим фактором у відновленні постраждалих урбанізованих територій є активна участь місцевих громад, які мають взяти на себе відповідальність за процес відновлення, що сприятиме максимальному урахуванню потреб жителів таких територій, а також досягненню консенсусу при формуванні та реалізації політики. Також стаття підкреслює важливість соціальних та культурних зв’язків з місцем проживання для успішної реінтеграції внутрішньо переміщених осіб. Розробка збалансованої політики реінтеграції, яка ґрунтується на збереженні культурних та соціальних зв’язків, а також забезпеченні справедливості та рівних можливостей для всіх членів суспільства, визначається як важлива складова процесів відновлення в цілому. Досягнення довгострокової стабільності, стійкості, соціальної згуртованості та сталого розвитку вимагає комплексного та збалансованого підходу, який об’єднує відновлення та підтримку переміщених осіб. У статті розглянуто модель із відновлення постраждалих урбанізованих територій. Відновлення постраждалих територій не завжди може бути доцільним з позицій, як насамперед, відновлення соціального життя, так і з економічних причин. Окремі ситуації вимагають інвестицій у регіони, які постраждали менше і, як наслідок, стають центрами прийняття переміщених осіб. Інвестування у відновлення урбанізованих територій та допомога переміщеним особам обов’язково мають враховувати контекстні умови для відновлення життя на урбанізованих територіях.