Державна політика у сфері забезпечення національної безпеки України

Abstract

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 28 «Публічне управління та адміністрування» за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Державний університет «Житомирська політехніка», Житомир, 2023. Дисертаційна робота присвячена вирішенню наукового завдання, що полягає в теоретичному обґрунтуванні і розробленні методичних підходів до формування державної політики у сфері забезпечення національної безпеки України. У першому розділі «Теоретичні положення державної політики у сфері забезпечення національної безпеки України» визначено й охарактеризовано сутність основних підходів до тлумачення поняття «національна безпека», серед яких найбільш домінуючим є підхід трактування з позиції захищеності, розвитку, стійкості й стабільності. На основні ретельного дослідження ключових понять та визначення структури складових національної безпеки, було сформовано теоретичну основу сутності забезпечення національної безпеки з виділенням основних завдань, принципів і мети. Доведено, що під національною безпекою необхідно розуміти стан захищеності країни, за якого держава в межах своїх можливостей і правильної політики спроможна забезпечувати безпечні умови існування для громадян, безперешкодно реалізовувати власні інтереси, а також підтримувати цілісність та суверенітет на усіх рівнях. Розглянуто основний теоретичний базис поняття державної політики у сфері забезпечення національної безпеки шляхом дослідження його сутності й історичного розвитку. Запропоновано розуміти під державною політикою у сфері забезпечення національної безпеки цілеспрямовану та сплановану діяльність у межах забезпечення економічної, військової, інформаційної, 3

соціальної, зовнішньополітичної, внутрішньополітичної, екологічної, науковотехнологічної безпеки. Обґрунтовано теоретичні засади державної політики в розрізі основних складових забезпечення національної безпеки, які характеризуються врахуванням визначених складових (економічна, військова, інформаційна, енергетична, соціальна, зовнішньополітична, внутрішньополітична, екологічна, науково-технологічна), що уможливлює визначення сутнісного розуміння державної політики за кожною із представлених в загальній системі забезпечення національної безпеки. У другому розділі «Аналіз державної політики у сфері забезпечення національної безпеки України» за результатами проведеного аналізу визначено, що ключова проблема, яка стояла останні роки перед державною політикою забезпечення національної безпеки України, полягала в тому, як вести повномасштабну війну з країною-агресором і паралельно виконувати свої державні функції зі захисту мирного населення на території, де немає військових дій і є намагання продовжувати життя у звичайному ритмі. Запропоновано модель системи державної політики у сфері забезпечення національної безпеки України, що передбачає використання формування блоків досягнення ключових процесів із врахуванням визначених параметрів загальної Стратегії, що формує інформаційне підґрунтя для прийняття рішень стратегічного характеру, уможливлення стійкості реалізації цього виду політики. У результаті проведеного тенденційного аналізу, сформовано причиннонаслідкову модель стану впливу основних показників на уможливлення забезпечення національної безпеки України в розрізі її основних складових. Основна увага була спрямована на ключові показники за кожною зі складових забезпечення національної безпеки. З’ясовано, що стан України за основними складовими забезпечення національної безпеки має низку проблем і завдяки проведеному тенденційному аналізу охарактеризовано, які саме недоліки досі існують за ключовими показниками. 4

Доведено, що в умовах динамічності зовнішнього середовища, важливе місце займає формування належного інформаційно-аналітичного підґрунтя активності суб’єктів національної безпеки України, яке буде базуватися на своєчасній та актуальній інформації й даних. Аргументовано, що інформаційноаналітичне підґрунтя активності суб’єктів національної безпеки України становить процес формування захищеної системи надходження даних, проведення постійного моніторингу змін і створення безпекового кіберсередовища. Обґрунтовано технологію формування інформаційноаналітичних підвалин активності суб’єктів національної безпеки України, що виокремлює специфіку інформаційних ресурсів в умовах динамічності змін, які склалися в середовищі з урахуванням трансформаційних чинників впливу на саму роль і призначення інформації в розрізі задоволення ключових інформаційних потреб для активних дій основних суб’єктів національної безпеки України. У третьому розділі «Шляхи удосконалення державної політики у сфері забезпечення національної безпеки України» обґрунтовано вагомість негативного впливу загроз на формування й реалізацію державної політики у сфері забезпечення національної безпеки України, визначаючи при цьому, що вони становлять ключовий об’єкт, на який спрямована активність її суб’єктів. Розроблено механізм протидії основним загрозам державній політиці у сфері забезпечення національної безпеки України, який чітко передбачає встановлення та впорядкування негативного впливу загроз у розрізі основних складових національної безпеки із рівневим групуванням з відповідними заходами протидії стратегічного, тактичного й оперативного характеру дії. З’ясовано, що кожна складова забезпечення національної безпеки України унікальна і їй притаманні свої характерні особливості, які враховуються під час реалізації державної політики. Також кожній складовій характерні й свої загрози, що мають негативний вплив. Відповілно до того, який саме негативний вплив привносять ті чи інші загрози, варто обирати й певний тип стратегії щодо реалізації державної політики у сфері забезпечення 5

національної безпеки. Розроблено науково-практичний підхід до визначення напрямів розвитку державної політики у сфері забезпечення національної безпеки, який, порівняно із відомими, передбачає застосування сучасного методу для встановлення вибору певного типу пристосування цієї політики із врахуванням сучасних загроз та динамічності зовнішнього середовища в руслі активних дій або використання стриманих заходів і ресурсів. Сформовано цілісне уявлення про процес підвищення ефективності державної політики у сфері забезпечення національної безпеки, зазначаючи при цьому, що вона досягається за допомогою успішної політики в розрізі кожної її структурної складової. Доведено, що формування ефективної державної політики в сфері забезпечення національної безпеки дасть можливість оперативно та дієво реагувати на всі можливі загрози та виклики, а також пристосуватися до стрімких та важкопередбачуваних змін безпекового середовища, при цьому підтримуючи стабільне та стійке функціонування державного апарату та інституцій. Обґрунтовано методичний підхід до функціонування державної політики у сфері забезпечення національної безпеки, який вирізняється від інших тим, що завдяки застосуванню сучасної технології функціонального моделювання і графічного опису процесів визначає послідовність етапів для підвищення ефективності політики держави в розрізі основних складових національної безпеки з відповідною деталізацією кожного процесу зі забезпеченням гнучкості для її основних суб’єктів.