Військово-політичні блоки Тихоокеанського регіону (1950–2000): стратегічна відповідь на глобальні виклики

Abstract

У статті досліджено процес формування та розвитку військово-політичних блоків у Тихоокеанському регіоні впродовж другої половини ХХ – початку XXI ст. як стратегічної відповіді на виклики періоду «холодної війни» та постбіполярного світу. Основна увага зосереджена на аналізі чотирьох ключових об’єднань: АНЗЮС, СЕАТО (Манільський пакт), АНЗЮК та Оборонної угоди п’яти держав, які стали елементами архітектури регіональної безпеки. У роботі розглядаються передумови створення кожного з блоків, геополітичні інтереси учасників, механізми співпраці та ефективність їхньої діяльності в умовах глобального протистояння між Сходом і Заходом. Аналізується роль США, Великої Британії, Австралії та країн Південно-Східної Азії у формуванні регіональних оборонних союзів, а також значення цих союзів для збереження стабільності в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Окрему увагу приділено сучасним викликам безпеки, серед яких особливо актуальною є політика Китаю щодо Тайваню, яка створює ризики виникнення нового воєнного конфлікту. У цьому контексті актуальність дослідження для України полягає у необхідності глибшого розуміння механізмів військово-політичної інтеграції, оскільки наша держава є стратегічним партнером США та зацікавлена в розвитку взаємин із державами регіону. Зроблено висновки щодо перспектив подальшої інтеграції країн регіону у сфері безпеки з урахуванням змін геополітичного балансу та викликів XXI століття.