Прогнозування соціально-економічних явищ як інструмент обґрунтування управлінських рішень

Abstract

Присвячено визначенню ролі прогнозування в управлінні діяльністю підприємства. З’ясовано, що прогнозування формує інформаційний базис для обґрунтування управлінських рішень, оскільки забезпечує передбачення майбутнього стану підприємства та його середовища функціонування. Визначено сутність та роль прогнозування у процесі обґрунтування господарських рішень. Запропоновано під прогнозуванням розуміти процес науково обґрунтованого передбачення майбутнього, що характеризується певною мірою ймовірності та невизначеності та формує інформаційний базис для прийняття управлінських рішень. Об’єктами прогнозування можуть виступати наслідки економічних явищ та процесів, часова визначеність явищ та процесів, часові ряди (ряди динаміки явищ). Встановлено, що прогнозування на підприємстві забезпечує реалізацію функцій наукового аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища, виявлення причинно-наслідкових зв’язків, формування альтернативних сценаріїв розвитку ситуації, формування інформаційного базису для управлінських рішень. Точність та релевантність сформованих прогнозів при цьому залежать від розуміння сутності явищ та факторів, що на них впливають, наявності та достатності інформації, можливості впливу побудованих прогнозів на об’єкт прогнозування. Виділено основні принципи прогнозування, до яких відносяться принципи варіативності, системності, обґрунтованості, адаптивності, принцип відповідності прогнозування його меті, принцип врахування граничних можливостей прогнозування, принципи інформаційної єдності, визначеності у часі, безперервності. Розглянуто основні групи методів прогнозування, а саме якісні, кількісні та каузальні. З’ясовано, що організація прогнозування соціально-економічних явищ та процесів передбачає формування відповідної підсистеми забезпечення. Запропоновано до системи забезпечення відносити такі складові, як інформаційне, нормативне, кадрове, програмне та фінансове.