Суб’єктний склад системи державного фінансового контролю в забезпеченні бюджетної безпеки

Abstract

Забезпечення бюджетної безпеки набуває особливого значення в умовах воєнних викликів та у процесі післявоєнної економічної трансформації України. У цьому контексті державний фінансовий контроль виконує провідну функцію, оскільки саме через нього здійснюється об’єктивний аналіз ефективності, правомірності та результативності управління державними фінансовими ресурсами на всіх етапах – від їхнього формування до використання. Мета статті полягає в дослідженні суб’єктного складу системи державного фінансового контролю в забезпеченні бюджетної безпеки. У процесі дослідження було встановлено, що державний фінансовий контроль охоплює всі етапи управління публічними фінансами – від запобіжного контролю під час бюджетного планування до поточного нагляду за здійсненням фінансових транзакцій і завершального аудиту після використання коштів. Реалізація цих функцій покладається на спеціально уповноважені органи та інституційні механізми, які в сукупності утворюють єдину систему державного фінансового контролю. Автором було проілюстровано цю систему, яка представлена низкою органів, кожен із яких здійснює власні, чітко визначені контрольні повноваження у межах своєї компетенції. У дослідженні проаналізовано повноваження основних суб’єктів державного фінансового контролю, таких як Рахункова палата та Державна аудиторська служба. У дослідженні здійснено всебічний аналіз суб’єктного складу системи державного фінансового контролю України з урахуванням її ролі в забезпеченні бюджетної безпеки під час війни та у відбудовчий період. Розглянуто нормативну базу та функції ключових інституцій (Рахункової палати, Держаудитслужби, Держказначейства, підрозділів внутрішнього аудиту, Держфінмоніторингу), їхню взаємодію в межах вертикалі підзвітності. Обґрунтовано ефективність трирівневої моделі контролю (зовнішній аудит, внутрішній контроль, превентивні заходи) як механізму захисту публічних фінансів. Систематизовано повноваження контрольних органів за чотирма функціональними напрямами та окреслено шляхи підвищення ефективності, зокрема через інтеграцію до європейської моделі PIFC і впровадження ризик-орієнтованого підходу до планування. Запропоновано напрями інституційної трансформації фінансового контролю в умовах євроінтеграції. Обґрунтовано, що ефективна система державного фінансового контролю є критичним чинником стабільності бюджетної системи та інструментом забезпечення економічної безпеки країни.