Українська бізнес-мережа Галичини (друга половина XIX – перша половина XX століття)

Abstract

Умови для виникнення української бізнес-мережі Галичини сформувалися в другій половині ХІХ століття Заощадження і прибутки населення зростали і серед селянства, і серед мешканців міст. У цей час став формуватися галицький середній клас, до якого належали найзаможніші селяни і, головним чином, освічені службовці – професори, юристи, журналісти, чиновники, підприємці, священники. Найбільш активною частиною середнього класу стали українські політики, юристи, підприємці та священники, і саме вони були основними організаторами української бізнес-мережі. Особливо потрібно виокремити імена Костя Левицького, Василя Нагірного, Андрія Шептицького. Економічною причиною формування національної бізнес-мережі стали потреба у вигідному інвестуванні накопиченого багатства. Українська бізнес-мережа із самого початку перебувала у конкурентних відносинах із домінуючими польською та австрійською бізнес-мережами. Це виявлялося в тому, що українцям було значно важче взяти у польському чи австрійському банку вигідний кредит чи навіть вкласти свої гроші, аніж полякам. Основна мета створення бізнес-мережі полягала в допомозі українцям розвивати свій бізнес. Стимулювало формування української бізнес-мережі видання в Австро-Угорщині 9 квітня 1873 р. закону про торговельно-господарські товариства («Про заробково-господарські стоваришення»). В центрі української бізнес-мережі були банк «Дністер» і «Земельний банк гіпотечний», а її основною стала розгалужена мережа кредитних кас і кооперативів. У 1873 р. таких організацій було лише 16, а в 1912 р. в Галичині працювали 428 українських кредитних союзів і кооперативів, які мали 162 тисячі учасників і сукупний капітал 8,4 млн крон. Перша світова війна, розпад Австро-Угорщини і перехід Галичини під владу Польщі на деякий час загальмували розвиток української бізнес-мережі. Її новий розквіт розпочався в 1930-ті рр., але він був перерваний у 1939 р., коли Галичину зайняли радянські війська.