Дослідження фізико-хімічних властивостей дрібнодисперсних відходів каменеобробних підприємств з метою визначення стратегії поведінки

Abstract

Природний облицювальний камінь – викопний ресурс скінченних обсягів, який не відновлюється. З огляду на стратегію сталого розвитку та головні принципи циркулярної економіки такий ресурс має використовуватися повною мірою. Як і будь-яка переробна галузь, каменеобробна галузь генерує відходи. На сьогоднішній день в Україні не існує чітко встановлених правил поведінки з цим типом відходів. Зарубіжний досвід переробки відходів каменеобробних підприємств не підходить для українських умов через інший тип або мінеральний та хімічний склад оброблюваних порід природного каменю. Організація тимчасового зберігання потребує відведення певних площ земельних ділянок, що часто є нераціональним, та будівництва спеціальних гірничотехнічних споруд. Складування чи використання для пересипки на полігонах ТПВ викликає ряд питань, які стосуються екологічних та санітарних аспектів такого поводження. Відходи каменеобробних підприємств можна класифікувати за розміром окремої частинки на крупні та дрібнодисперсні. Дрібнодисперсні відходи – суміш зерен зруйнованого каменю, розміром не більше за 2 мм, тобто кам’яний пил. Це продукти руйнування самого природного каменю, каменеобробного інструменту та матеріалів, що використовуються в технологічному процесі обробки, та інших речовин, що можуть потрапити до системи оборотного водопостачання підприємства. На основі відкритих даних про мінеральний та хімічний склад природного каменю визначено примірний склад відходів, який підтверджується аналізом хімічного складу відходів вітчизняних каменеобробних підприємств. Виконано дослідження органо-лептичних, фізико-хімічних, радіаційних властивостей, величину міграції важких металів. На основі отриманих даних зроблено висновок, що відходи каменеобробних підприємств є відносно інертною речовиною, яка належить до класу безпечних відходів, та надано рекомендації щодо поведінки з ними.