Економіко-правові аспекти діяльності закладів громадського харчування Житомира на початку ХХ століття

Abstract

Фундамент сучасного міського господарства міста Житомира почав закладатися на рубежі ХІХ–ХХ ст. У цей період активно розвивалася промисловість, торгівля, фінансові установи, а також сфера гостинності. Економіко-правові аспекти діяльності тогочасних закладів громадського харчування регулювалися Положенням про трактирні заклади 1863 року, згідно з якими до трактирних закладів належали готелі, подвір’я, мебльовані квартири, кімнати, ресторації, кавові будинки, кафе-ресторани, харчевні, буфети, трактири, намети для відпочинку та інші заклади з правом «тримати стіл» і подавати напої. Відповідно до законодавчих актів для цих підприємств встановлювався трактирний збір, розмір якого визначався спеціальною комісією Міської думи. Аналіз архівних даних щодо видачі дозволів на відкриття трактирних закладів, а також патентів дозволив авторам у статті узагальнити перелік з 5 ресторанів, 25 трактирів третього розряду з продажем алкогольних напоїв, 9 буфетів, 5 ренських льохів, 6 льохів російських вин (розпивочних), 1 пивної лавки трактирного промислу, 67 пивних розпивочних лавок, які діяли у 1912 році в місті Житомирі. На основі архівних довідок щодо сплати трактирного збору у 1913 році в статті було сформовано унікальні списки ресторанів і трактирів третього розряду; льохів, буфетів та пивних лавок трактирного типу; а також розпивочних пивних лавок із зазначенням їх власників та місць розташування в Житомирі. У статті проаналізовано розподіл трактирних закладів на групи (розряди) та порядок визначення трактирного збору для кожної із груп. Підкреслено роль ресторанів та інших закладів харчування в складі або поряд із закладами розміщення. Проілюстровано оригінальну довідку про сплату трактирного збору власником ресторану, розташованого у готелі «Франція». У висновках підкреслено, що з початком Першої світової війни кількість закладів трактирного промислу постійно зменшувалась, а встановлення радянської влади призвело до остаточного припинення діяльності приватних закладів громадського харчування.