Інституційне середовище підприємницької діяльності у площині економічної культури

Abstract

У статті приділено увагу підприємництву як економічному суб’єкту у процесі еволюції ринкових відносин та появі вільного індивідуума. Зауважено, що інституалізація поділу праці є наслідком передачі суб’єктних функцій індивіда певним соціальним стратам та суб’єктам господарювання. Підкреслено, що соціальні аспекти підприємництва звужують межі його суб’єктності, оскільки зовнішнє середовище господарської діяльності накладає суттєві обмеження на свободу ухвалення рішень. Поведінка підприємця формує і впливає на норми і обмеження господарської діяльності, що створює підстави для її інституалізації. На основі «економічних взаємодій» виокремлено три рівні економічної культури та з’ясовано місце культури підприємництва в економічній культурі. Зауважено, що економічній культурі підприємництва найбільш відповідає економічна культура менеджерів і керівників організацій, яка поширюється на значну частину людей, що делегували їм свої права в ухваленні рішень. Наведені відмінності між підприємництвом і менеджментом щодо стратегічної орієнтації та організаційної структури підприємницької діяльності. Підприємництво організаційно зорієнтоване на використання горизонтальних неформальних зв’язків, що передбачає узгодження дій незалежних учасників процесу. Норми політичної культури суттєво впливають на встановлення правових норм господарської діяльності і є сполучною ланкою між неформальними обмеженнями і формальними правилами в економіці. Інституція підприємництва втілює інноваційну господарську культуру, забезпечує інноваційний тип економічного зростання, сприяє конкурентоспроможності національної економіки.