Технологія екстракорпоральної мембранної оксигенації як основа життєзабезпечення пацієнтів при гострих реанімаційних синдромах

Abstract

Штучна вентиляція легень (ШВЛ), без сумніву, впродовж багатьох років залишається провідним життєзберігаючим способом лікування множинної кількості різнохарактерної патології дихальної системи, охоплюючи гострі стани (синдром гострого легеневого пошкодження (СГЛП), гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС), тяжкі пневмонії тощо) та хронічні стани (загострення тяжкої хронічної обструктивної хвороби легень, тяжка бронхіальна астма, хронічна респіраторна недостатність). Але все більше в критичних станах, коли потужності ШВЛ недостатньо, для рятування життів використовують процедуру екстракорпоральної мембранної оксигенації. У статті проведено ґрунтовний огляд історичних аспектів розвитку технології ЕКМО в Україні та за кордоном. Розглянуто будову приладів для ЕКМО та основні типи підключення їх до пацієнтів, їхні переваги та недоліки. Описано ефективність використання процедури ЕКМО при різних реанімаційних та терапевтичних станах пацієнтів. Розглянуто, та проведено порівняльний аналіз сучасних апаратів для ЕКМО. Визначено ризики під час проведення ЕКМО та побічні ефекти після цієї процедури. Визначено шляхи подальшого використання ЕКМО для підтримки життєдіяльності пацієнтів.