Обґрунтування методики вибору напряму ведення гірничих робіт для дискових машин

Abstract

Однією з головних особливостей при розробці родовищ природного облицювального каменю є вимога збереження монолітності блоків, які видобуваються, та їх декоративних властивостей, забезпечення правильної геометричної їх форми. Ці вимоги задовольняють механічні способи відділення блоків. До цих способів належать гідроклиновий та клиновий способи розділення масиву (моноліту) на блоки, суцільне оббурювання масиву, використання невибухових руйнуючих складів або сумішей (НРС), алмазно-канатне різання, а також технологія різання дисковими машинами, яка набирає популярність останнім часом. Дискове різання більшою мірою задовольняє умови збереження монолітності і геометричних параметрів блоків. Оскільки технологія видобування не передбачає процес перекидання моноліту, то як наслідок, це підвищує вихід товарних блоків. Саме тому в публікації на прикладі Головинського родовища лабрадоритів наведено методику вибору напряму ведення гірничих робіт для дискових машин. Ця методика заснована на вивченні тріщинуватості родовища природного каменю, на основі якої виділено основні напрями тріщин. На основі відібраних на кар’єрі проб було здійснено мікроструктурний аналіз. За результатами мікроструктурного дослідження були одержані напрями найлегшого різання дисковими пилами для Головинського родовища лабрадориту. Аналіз кореляційного поля для оптимального напряму різання та азимуту простягання тріщин показав наявність певних закономірностей у групуванні значень. Виконаний кореляційний аналіз взаємозв’язку рекомендованого напряму різання з азимутом простягання 60 тріщин для Головинського родовища лабрадориту встановив наявність кореляційного зв'язку, який характеризується коефіцієнтом кореляції – 0,58.