Правосуб’єктність закладів вищої освіти та штучний інтелект: проблеми реалізації

Abstract

Стаття присвячена аналізу правосуб’єктності закладів вищої освіти в умовах трансформацій, зумовлених поширенням штучного інтелекту. Автор розкриває сучасні підходи до розуміння правового статусу ЗВО, зокрема з урахуванням нових технологічних факторів, що впливають на освітній процес і адміністративну діяльність. Особливу увагу приділено юридичним проблемам, які виникають при інтеграції ШІ в систему вищої освіти: питанням відповідальності, меж правоздатності, етичним ризикам і прогалинам у законодавстві. Розглянуто можливі шляхи удосконалення нормативно-правового регулювання, що дозволить забезпечити баланс між інноваційністю та правовою визначеністю у сфері освіти. Аналізуються також міжнародні та європейські підходи до правового регулювання використання ШІ, зокрема положення Регламенту (ЄС) 2024/1689 (AI Act), де освітні системи на основі ШІ визнаються такими, що створюють високий ризик. У цьому контексті визначено виклики, пов’язані з автономією ЗВО, академічною доброчесністю, розподілом відповідальності між розробниками, користувачами й адміністраторами освітніх алгоритмічних рішень. З урахуванням воєнного стану, особливу увагу приділено гнучкості правосуб’єктності ЗВО та необхідності забезпечення сталості освітнього процесу в умовах кризи. Автор формулює низку пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства та внутрішньої політики ЗВО з метою правового впровадження ШІ, дотримання принципів правової визначеності, пропорційності й етичності. Дослідження має міждисциплінарний характер і спирається на аналіз українського законодавства, міжнародних стандартів, наукових джерел та практичного досвіду освітньої цифровізації.