Перлівнецеві (Unionidae) України: ресурсна оцінка (чисельність, динаміка ареалів, особливості репродукції)

Abstract

Протягом 2007–2012 рр. були проведені дослідження систематичних відносин на базі сучасних генетичних підходів, динаміки ареалів та чисельності популяцій більше ніж за 100-річний період, а також вивчено особливості репродукції з використанням гістологічних методів дослідження гонади. Доведено, що в фауні України присутні шість аборигенних видів (Unio pictorum, U. tumidus, U. crassus, Anodonta anatina, A. cygnea, Pseudoanodonta complanata), що класифікуються у дві підродини (Anodontinae та Unioninae), а також інвазивний вид Sinanodonta woodiana, якій належить до еволюційно відокремленої групи східноазійських беззубок. Геногеографічний та філогеографічний аналізи підтверджують адекватність для деяких аборигенних видів концепції надвидових комплексів. У першу чергу це стосується U. (superspecies crassus), якого можна розглядати таким, що складається з гірської та рівнинної форм, які є репродуктивно ізольованими. За останні 100 років відбулося різке скорочення та помітна фрагментація ареалів усіх аборигенних видів. Звуження ареалів сталося, перш за все, за рахунок їх південних меж: Нижнього Дніпра і більшості дніпровських водосховищ, Нижнього Дністра, річок басейну Азовського моря та Криму. На Нижньому Дунаї зник U. crassus, різко скоротилася представленість A. cygnea, стала масовою S. woodiana. В найбільшій мірі редукувалися ареали A. cygnea, P. complanata, U. crassus. У кращому разі в 5–10 разів знизилися і показники щільності поселень, які у середині ХХ ст. складади десяткі і сотні, а інколи і тисячі особин на 1 м2. Тоді як сучасні максимальні показники дуже рідко перевищують 10 ос./м2. Одначасно урахування скорочення поширення та зменшення щільності поселень приводять до висноку, що ресурси аборигенних перлівнецевих зараз складають від 0,1 до 2 % в залежності від виду у порівнянні з початком ХХ ст. Занепад популяцій перлівнецевих в Україні співпадає з панєвропейською ситуацію, однак має значно більші масштаби У всіх видів європейських перлівнецевих є певна частка особин, статева залоза яких складається одночасно з жіночих та чоловічих ацинусів, співвідношення між якими коливається в дуже широких межах без тенденцій до переважання. Найвищий рівень гермафродитизму зафіксований у S. woodiana — 49 % всіх особин. У європейських беззубок він коливався в межах 28–33 % на рівні видів, а у перло виць — від 12 до 22 %. Оскільки будь-які кореляції між щільністю поселень та рівнем гермафродитизму на видовому рівні не були виявлені, то здатність особини до одночасного продукування гамет різного типу слід вважати конституціональною особливістю перлівнецевих. Однак ступінь прояву гермафродитизму може бути відповідю на дію окремих екологічних чинників або відображити певну стохастичніить функціонування статевого апарата. До Червоної книги пропонується занесення трьох найвразливіших видів: U. crassus, A. cygnea та P. complanata за категоріями «вразливий».