https://eztuir.ztu.edu.ua/123456789/8505 2026-09-16T07:53:26Z 2026-09-16T07:53:26Z Гордійчук, О. Омельченко, В. Hordiichuk, O. Omelchenko, V. https://eztuir.ztu.edu.ua/123456789/9196 2026-09-16T07:45:42Z 2025-01-01T00:00:00Z

Title: Теорія націогенезу Володимира Старосольського у контексті формування української політичної нації та процесів державотворення Authors: Гордійчук, О.; Омельченко, В.; Hordiichuk, O.; Omelchenko, V. Abstract: Володимир Старосольський – визначний український громадсько-політичний діяч, правознавець, адвокат та науковець першої половини ХХ ст., чия публічна й наукова діяльність була трагічно перервана репресіями радянської влади проти представників української інтелігенції – інтелектуалів, громадсько-політичних лідерів української нації, тієї «активної меншості» (мовою В. Липинського), яка творить змістовне ядро «національної ідеї». Наукові праці В.Старосольського є важливим внеском у розвиток політичної теорії, правознавства та націології й мають прикладний характер, спрямований на стратегічну мету – формування української національної держави. Обґрунтовані ним ідеї зберігають наукову цінність і сьогодні, будучи релевантними в рамках сучасних досліджень націоналізму, політичної ідентичності та державотворення, а також у контексті повернення собі своєї історичної пам’яті. Золотим фондом інтелектуальної спадщини української політичної думки є «Теорія нації» (1922), що має виражений націологічний характер і є фундаментальною працею у контексті формування теоретичних підвалин української державності, та двотомна монографія «Держава і політичне право» (1923–1925). Актуальність національного питання в політичній практиці міжвоєнної Європи зумовила необхідність його глибокого теоретичного осмислення, яке й здійснив В.Старосольський, системно підійшовши до вивчення нації як ключової категорії політичного буття. У своїх теоретичних розвідках він випередив наукові уявлення про націю, які отримали широке визнання у другій пол. ХХ ст. Його трактування нації як продукту історичної свідомості, культурної спільності та спільного прагнення (політичної волі) до політичної самореалізації демонструє ідеї, подібні до тих, які згодом представив Бенедикт Андерсон у праці «Уявлені спільноти» (1983), що стала ключовим текстом у теоріях націоналізму. Таким чином, внесок В.Старосольського у теорію нації не лише має самостійну наукову вартість, а й є раннім концептуальним аналогом пізніших західних націоналістичних студій.

2025-01-01T00:00:00Z Slyusar, V. Vitiuk, I. Kutashev, I. Savitsky, V. Shpytalenko, H. Слюсар, В. Вітюк, І. Куташев, І. Савіцький, В. Шпиталенко, Г. https://eztuir.ztu.edu.ua/123456789/9195 2026-09-16T07:15:41Z 2025-01-01T00:00:00Z

Title: Theories of Terrorism and Counterterrorism: The Epistemological Potential of Philosophical-Ethical Theories of the 17th to Early 20th Centuries Authors: Slyusar, V.; Vitiuk, I.; Kutashev, I.; Savitsky, V.; Shpytalenko, H.; Слюсар, В.; Вітюк, І.; Куташев, І.; Савіцький, В.; Шпиталенко, Г. Abstract: Стаття присвячена дослідженню гносеологічного потенціалу філософсько-етичних теорій XVII – початку XX століття у контексті аналізу тероризму та розробки стратегій контртероризму. Автори аналізують ідеї Томаса Гоббса, Жан-Жака Руссо, Іммануїла Канта та Макса Вебера, зокрема концепцію етатистського терору Гоббса, яка виправдовує державне насилля як засіб підтримання порядку, концепцію «загальної волі» Руссо як критики насильства через пряму демократію, категоричного імперативу Канта як етичного засудження тероризму та теорію легітимного панування Вебера, що пояснює мотивацію терористичних організацій через етику переконання та харизматичну легітимність. Дослідження підкреслює, що філософські теорії дозволяють розкрити глибинні причини тероризму, такі як соціальна нерівність, ідеологічна мотивація та втрата морального закону, а також пропонують етично виправдані підходи до боротьби з ним. Аналіз поєднує філософські, етичні, політичні та соціологічні перспективи, що сприяє формуванню комплексного підходу до протидії сучасним формам тероризму, включаючи кібертероризм та міжнародний тероризм. Автори акцентують на важливості етичного обґрунтування контртерористичних стратегій для забезпечення їхньої ефективності та суспільної легітимності.

2025-01-01T00:00:00Z Garaschuk, D. Serhieiev, V. Гаращук, Д. Сергєєв, В. https://eztuir.ztu.edu.ua/123456789/9194 2026-09-15T11:28:34Z 2025-01-01T00:00:00Z

Title: Infodemics and Populism in the Digital Age: Threats to Political Stability and Security Challenges Authors: Garaschuk, D.; Serhieiev, V.; Гаращук, Д.; Сергєєв, В. Abstract: Стаття досліджує взаємозв’язок між інфодеміями та популізмом у цифрову епоху, підкреслюючи їхній суттєвий вплив на політичну стабільність і демократичні інститути. Аналізується, як дезінформація та маніпулятивний контент, поширюваний через цифрові платформи, сприяють зростанню і консолідації популістських рухів. Визначено ключові механізми, такі як алгоритмічна селекція контенту, інформаційні бульбашки та когнітивні упередження, що полегшують поширення популістських наративів і поглиблюють політичну поляризацію. Дослідження розглядає роль цифрових медіа у трансформації політичної комунікації, демонструючи, як популістські актори використовують соціальні мережі, месенджери та таргетовані цифрові стратегії для побудови альтернативних політичних реальностей. Також розглядається трансформація традиційних виборчих стратегій під впливом масштабного використання дезінформаційних кампаній, із акцентом на випадки втручання у вибори та масової політичної радикалізації. Окремо оцінюються безпекові аспекти цифрового популізму, зокрема його вплив на довіру до демократичних інституцій, маніпуляцію суспільною думкою та створення вразливостей, що можуть використовуватися як зовнішніми, так і внутрішніми акторами. Критично аналізується ефективність заходів протидії—від програм медіаграмотності та механізмів фактчекінгу до регулювання платформ та модерації контенту на основі штучного інтелекту, наголошуючи на викликах боротьби з дезінформацією без обмеження свободи слова. Отримані результати підкреслюють нагальну потребу у міждисциплінарних дослідженнях для протидії загрозам цифрового популізму. Перспективи подальших досліджень включають розробку комплексних стратегій протидії маніпулятивним цифровим технологіям, удосконалення нормативно-правових рамок і посилення демократичної стійкості перед дестабілізуючими наслідками інфодемій. Це дослідження сприяє ширшій дискусії щодо інформаційної безпеки, політичної стабільності та змін у сфері цифрового управління у демократичних суспільствах.

2025-01-01T00:00:00Z Грицишен, Д. Абрамова, І. Grytsyshen, D. Abramova, I. https://eztuir.ztu.edu.ua/123456789/9193 2026-09-15T11:20:20Z 2025-01-01T00:00:00Z

Title: Роль високотехнологічних стартапів у глобальній економіці Authors: Грицишен, Д.; Абрамова, І.; Grytsyshen, D.; Abramova, I. Abstract: У статті проаналізовано роль високотехнологічних стартапів у глобальній економіці, їх вплив на інноваційний розвиток, конкурентоспроможність країн та трансформацію ключових галузей. Особливу увагу приділено ситуації в Україні, її позиції у Глобальному інноваційному індексі (GII) та динаміці інвестицій у науку та технології. Наведено фактори, що впливають на зниження інвестиційної активності. Досліджено механізми підтримки високотехнологічних стартапів, зокрема механізми фінансування через венчурний капітал, державні програми стимулювання інновацій, співпрацю з науковими установами та корпораціями. Розглянуто досвід провідних інноваційних економік таких країн, як: США, Німеччина, Південна Корея та Китай, які активно впроваджують політику підтримки високотехнологічного інноваційного поступу. Доведено, що стартапи сприяють підвищенню рівня якості життя завдяки зниженню рівня безробіття, формуванню нових професій, знань та інновацій. Їхній внесок у медицину, освіту, фінансові технології забезпечує соціальну мобільність і рівні можливості для усіх груп населення. Країни, що активно інвестують у стартап-екосистеми та інтегруються у глобальні ланцюги створення додаткової вартості, демонструють високий рівень конкурентоспроможності на світових ринках. У статті зроблено висновок про необхідність посилення державної підтримки інноваційного бізнесу, розширення можливостей фінансування стартапів, активізації міжнародного співробітництва та створення сприятливого правового середовища. Визначено перспективи подальших досліджень, зокрема у сфері інтеграції українських стартапів у глобальні інноваційні мережі та розробки ефективних механізмів стимулювання їхнього розвитку.

2025-01-01T00:00:00Z