Процеси розбудови громадянського суспільства в Україні під час війни: роль релігійних організацій

Abstract

У статті досліджено діяльність релігійних організацій як репрезентантів інституту громадянського суспільства, що в межах своїх конституційних повноважень впливають на формування релігійної політики, протікання релігійних процесів, а також і на суспільно-політичне життя в Україні. Обґрунтовано, що релігійні організації відіграють важливу роль у підтримці суспільства під час війни через здійснення духовної діяльності для забезпечення духовно-релігійних потреб місцевих громад, військових та їх родин, переселенців, усіх тих, хто постраждав від наслідків воєнних дій; надають соціальну й гуманітарну допомогу; займаються громадською діяльністю, взаємодіють і співпрацюють з державними структурами, привертають увагу до важливих суспільних питань, сприяють діяльності владних структур у розв’язанні актуальних проблем суспільно-політичного та релігійно-церковного життя, лобіюють необхідні закони й ініціативи; поширюють інформацію про війну серед міжнародних релігійних спільнот, беруть участь у міжконфесійних діалогах з метою консолідації релігійних спільнот для підтримки миру тощо. Під час Революції Гідності священники різних конфесій проявили активну громадянську позицію через волонтерське служіння на Майдані Незалежності, різнобічну допомогу мітингувальникам. У наступні роки активність релігійної спільноти зростала, пошук ефективних форм і методів пасторської опіки для особового складу Збройних сил України, Національної гвардії України та інших військових структур призвів до запровадження в них служби військового духовенства (капеланства) для здійснення релігійних обрядів та практик, надання духовної й медичної допомоги, консультування командирів з питань релігії, релігійної ситуації, звичаїв населення в районах виконання завдань, встановлення зв’язків з громадськими та релігійними організаціями.