Принципи належного урядування на сучасному етапі розвитку людства: категоризація та концептуалізація

Abstract

У статті здійснено аналіз наукової літератури, який свідчить про повільний інтерес вітчизняної наукової спільноти державних управлінців до принципів належного управління, які, з моменту нашого вступу до ЄС, стануть керівництвом до життя не тільки власне державних службовців, а й усіх громадян України. Метою дослідження є обґрунтування категорії «принцип належного урядування» та концептуальне удосконалення сучасної світової системи принципів належного урядування. У статті умотивовано під принципами належного урядування розуміти базові вихідні положення функціонування та побудови перманентних взаємовідносин інститутів публічної влади, громадянського суспільства та людей-громадян як вільних індивідів у процесі управління політичними, економічними, соціальними та екологічними процесами демократичного суспільства задля його довготривалого сталого розвитку. Теоретичною основою дослідження є вже сформовані знання в сфері менеджменту, публічного управління, публічних (державних) фінансів, національної безпеки тощо. Методологія дослідження базується на застосуванні загальнофілософських і загальнонаукових методів, а також спеціальних методів пізнання явищ та процесів у межах публічного управління в цілому та належного урядування. На основі послідовного опрацювання та аналізу сформованих ООН, ЄС, Радою Європи та ОЕСР у різні роки за останні 25 років принципів належного урядування запропоновано розвинути існуючу систему принципів належного урядування SIGMA (2023) в частині кластерів 2 «Розроблення та узгодження політики» та 6 «Управління державними фінансами», а також запровадження нового їх кластеру 7 «Людиноцентризм в державному управлінні та державній політиці». Реалізація на практиці запропонованих 8-ми принципів належного урядування сприятиме: досягненню балансу сталості та гнучкості державного управління, посиленню векторного спрямування на шляху реалізації цілей сталого розвитку, визначенню орієнтирів у досягненні широкого спектра безпекових цілей, акцентуванню на історичних традиціях та культурному різноманітті як фундаменту будь-якої нації, концентрації зусиль публічного управління на основному кінцевому споживачеві публічних послуг – людині. Продовження розпочатого дослідження доречне.