Особливості бачення дискреційних повноважень субʼєкта публічної адміністрації до та після прийняття закону про адміністративну процедуру

Abstract

В статті здійснено вибірковий, ретроспективний аналіз наукових публікацій та аналітичних матеріалів, які висвітлювали дискреційні повноваження субʼєкта, який виконує функцій публічної адміністрації. Актуальність даного питання зумовлена набранням чинності Закону України № 2073-IX “Про адміністративну процедуру” (далі за текстом – Закон № 2073-IX) та адаптуванням законодавства України, процедур державних органів та посадових осіб, під вимоги вказаного Закону № 2073-IX. Позитивна потреба в дискреційних повноваженнях зумовлена тим, що за їх допомогою адміністративні процедури: - стають гнучкими в руках субʼєкта публічної адміністрації, тобто мають спроможність адаптуватися під конкретну життєву ситуацію; - залишаються дієвими при зміні обставин, субʼєкт публічної адміністрації, в межах своїх дискреційних повноважень, не зобовʼязаний чекати деталізованих інструкцій чи розʼяснень, для виконання функцій публічної адміністрації. Чим глибше, в тому числі історичному контексті, субʼєкт публічної адміністрації буде розуміти свої дискреційні повноваження, тим ефективніше та впевненіше він буде їх застосовувати. Чим ширше та багатогранніше він буде знати рамки своїх дискреційних повноважень, тим якіснішими будуть надані ним адміністративні послуги та ухвалені адміністративні рішення. Тому, на думку автора, будь-які альтернативні методичні підходи до роботи з дискреційними повноваження, на даний час є актуальними виходячи з того, що значна частина адміністративних процедур в Україні ще не адаптована під вимоги і принципи Закону № 2073-IX, а тому кожна нова точка зору буде давати їм комплексніше розуміння. В статті, основну увагу зосереджено історичному аспекту за допомогою якого здійснено спробу виявити специфічні особливості дискреційних повноважень, які передбачені Законом № 2073-IX. Також, перша частина статті присвячена загальному розумінні дискреційних повноважень та розвитку даного інституту серед правників-науковців та практиків-практиків.