Становлення та розвиток державно-правових механізмів протидії доведенню до банкрутства: вітчизняний та зарубіжний досвід

Abstract

У даній статті проведено аналіз історичного розвитку інституту банкрутства, висвітлено його еволюційні зміни в контексті загальних принципів гуманізму. Зазначено, що в минулому банкрутство розглядалося як тяжкий злочин, але в ХІХ столітті спостерігалася трансформація підходів, де жорсткі санкції поступилися гуманізації суспільства. Розглянуто зміни в сучасних тенденціях, вказуючи на відмову від розділення систем банкрутства та акцентуючи увагу на понятті ефективної системи права неспроможності та попередженні банкрутства. Стаття спрямована на ретроспективний аналіз та висвітлення ключових аспектів еволюції інституту банкрутства з акцентом на перехід від каральної до компенсаційної концепції та важливість превентивних заходів. Розглянуто період від середньовіччя до початку XX століття. Проаналізовано норми і законодавчі акти Франції, Німеччини та Італії, висвітлюючи різноманіття підходів до визначення неспроможності та відповідальності боржників. Зокрема, досліджуються закони, видані у XVI столітті, які вперше робили розрізнення між нещасною та зловмисною неспроможністю. Важливим етапом є аналіз періоду реформ конкурсного права у XIX столітті, коли відбувається зміна у спрямуванні законодавства на збереження бізнесу та соціальний захист працівників підприємств-боржників. Стаття також описує реформи у законодавстві Франції та Німеччини, спрямовані на баланс ліквідаційних та реабілітаційних процедур. Загальний висновок полягає в тому, що історія банкрутства тісно пов’язана з соціальною організацією країни та фінансовими викликами її епохи.