БАЗА РОЗПОДІЛУ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ОПТИМІЗАЦІЇ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Abstract

Кваліфіковане управління, спрямоване на оптимізацію фінансових результатів, є рушійним елементом у сучасному суспільстві. Для прийняття ефективних управлінських рішень необхідне володіння інформацією щодо витрат виробничого процесу в усіх його аспектах – за їх структурою, видами, обліковою політикою щодо відображення витрат. Вагому роль у виробничих витратах, собівартості товарів (робіт, послуг) відіграють комплексні витрати – так звані непрямі витрати, що не мають прямого відношення до виробничого процесу, але забезпечують його функціонування в частині допоміжних структурних підрозділів підприємства, створюють необхідні умови виробництва. Разом з тим, для встановлення достовірної оцінки собівартості товарів (робіт, послуг) необхідно чітко визначати величину непрямих витрат (тобто, загальновиробничих) та правильно визначити базу їх розподілу. Актуальним є вибір методу розподілу загальновиробничих витрат, залежно від характеру діяльності, що гарантував би справедливий розподіл відносно найбільшої частки прямих витрат у загальній структурі виробничих витрат. У дослідженні встановлено сутність загальновиробничих витрат на основі аналізу ключових визначень провідних українських економістів. Обґрунтовано, що найбільш оптимальним підходом розподілу загальновиробничих витрат є списання даних витрат на прямі виробничі в межах кожного допоміжного підрозділу (цеху) окремо, не обираючи при цьому одну базу як ключову для загальної їх суми.