СУТНІСТЬ ПРИРОДНОЇ РЕНТИ ЯК ОБ’ЄКТА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Abstract

Природні ресурси є важливим об’єктом бухгалтерського обліку, а перевірена інформація відносно природних ресурсів значною мірою визначає їх конкурентоспроможність. Але, на відміну від підприємств розвинених країн, в українській практиці є значні проблеми, що пов’язані з відображенням в обліку відомостей та результатів їх застосування. Розглянемо стандарти вітчизняного та зарубіжного врегулювання бухгалтерського обліку окремих об’єктів природокористування та переконаємося, що природні ресурси мають чітко визначені риси щодо основних засобів, проте, у той же час, мають місце суттєві розбіжності. Запропоновано три варіанти врегулювання обліку природних ресурсів та відповідної ренти відносно них: укладання спеціального стандарту; удосконалення існуючого стандарту щодо обліку основних засобів, витрат та доходів; залучення до стандарту посилання щодо спеціального стандарту, в якому розкрито методологію обліку природних ресурсів. Природна рента – це дохід, отриманий на основі права власності чи користування відносно певних природних ресурсів (земельних, водних, лісових, надра і території видобування корисних копалин). Згідно з результатами дослідження, до природної ренти належить земельна, гірнича, водна та лісова рента, що поділяються на різновиди. Для відображення в бухгалтерському обліку природної ренти розроблено певні аналітичні рахунки до рахунку 79 «Фінансові результати». Пропозиції спрямовано на забезпечення розробки облікового відображення природної ренти на основі розробленої класифікації з метою забезпечення достовірності інформації про доходи підприємства.