РАЙМОНД ДЕ РУВЕР ПРО ВИНИКНЕННЯ ПОДВІЙНОЇ БУХГАЛТЕРІЇ (РЕАЛІЇ ТА СУМНІВИ)

Abstract

Читач аналітично знайомиться з монографією відомого бельгійського професора Раймонда де Рувера (1904–1972) «Розвиток бухгалтерії до Луки Пачолі згідно з обліковими книгами купців середньовіччя», опублікованої в збірнику «Нариси по історії обліку» ще в 1956 році, в Лондоні. Будь-яке нове дослідження, в якому висвітлено питання про закономірність переходу від обліку одинарного до подвійного, заслуговує уваги педагогів. Автори знайомлять читачів зі структурою та коротким змістом праць Раймонда де Рувера, в яких він обґрунтовує об’єктивність і причини виникнення подвійного запису. Найбільш очевидним є той факт, що подвійний запис виник внаслідок двосторонності акту обміну товарів, що лежить в основі подвійного рахівництва. В основному такої думки дотримується і де Рувер у своїй праці. Раймонд де Рувер як добросовісний вчений у своїй монографії підкреслює якраз ті аспекти господарського становища середньовіччя, що особливо чітко відображають специфічні риси раннього капіталізму, які стають благодатним ґрунтом для об’єктивних змін в обліку. За де Рувером, революційним поштовхом у розвитку рахівництва, його якісною зміною в напрямку виникнення подвійності стоять три основні фактори: компанії, кредит і посередництво. Компанії виявились найважливішими, вони являли собою каталізатор сфери обігу, що сприяв появі подвійного запису, у відповідний час, незалежно від історичного її існування взагалі (сфери обігу), що повністю нейтралізувало одну з марксистських догм. Поширення компаній призвело до визнання «фірми» як чогось суттєво відокремленого від власника капіталу. Прямим результатом цього виявилось усвідомлення бухгалтером середньовіччя того факту, що фірма є самодостатня організація і що капітал, і одержаний прибуток є об’єктом претензій її учасників. Тому виникла потреба стежити за змінами долі учасників у результаті нових вкладів або вилучень капіталу і розробити систему, яка б дозволяла визначити дохід чи збитки з тим, щоб розподілити їх серед учасників (партнерів) відповідно до положень статуту товариства.