https://eztuir.ztu.edu.ua/123456789/8039 2026-04-19T19:06:08Z 2026-04-19T19:06:08Z Завалій, Т.О. Zavalii, T.O. https://eztuir.ztu.edu.ua/123456789/9054 2026-03-13T09:35:59Z 2021-01-01T00:00:00Z

Вартісно-орієнтоване управління клієнтським капіталом підприємства Завалій, Т.О.; Zavalii, T.O. Дисертація присвячена питанням розвитку системи вартісно орієнтованого управління клієнтським капіталом підприємства за допомогою збалансованої системи показників. Встановлено, що основний внесок у процеси появи та становлення концепції вартісно-орієнтованого управління здійснила практика всесвітньо відомих консалтингових компаній та, що зарубіжне походження даної концепції відобразилося на неоднозначному трактуванні її базисів на пострадянському просторі (відповідні підходи до розуміння структуровані автором залежно від орієнтира (створення вартості чи цінності) та від групи зацікавлених осіб (акціонери чи стейкхолдери)). Обґрунтовано необхідність розмежування вартісно-орієнтованого та ціннісно-орієнтованого управління як видів управління з різним сутнісним наповненням, що зумовлюється різною економічною природою понять «цінність» та «вартість». Досліджені, розвинуті та вдосконалені теоретичні основи становлення поняття «клієнтський капітал підприємства» за допомогою розмежування англомовних варіантів назв капіталу, створеного завдяки відносинам і зв’язкам з клієнтами підприємства (relational capital, customer capital, customer equity), авторського підходу до визначення таких понять як «клієнтський капітал», «клієнтський ресурс», структурного бачення системи клієнтського капіталу, що складається з ресурсів, заходів та ефектів, та авторського підходу до системи управління клієнтським капіталом підприємства. Обґрунтовано невідповідність даних системи бухгалтерського обліку як основного інформаційного джерела на підприємстві та потреб вартісно орієнтованого управління клієнтським капіталом. Доведено, 3 що використання інтегрованих звітів частково вирішує питання відсутності інформації про клієнтський капітал у фінансовій звітності, завдяки їхній спрямованості на посилення підзвітності та відповідальності відносно інтелектуального та соціально-репутаційного капіталів. На основі аналізу інтегрованих звітів українських підприємств встановлено найпоширеніші питання, що характеризують відносини підприємства з клієнтами (дотримання принципу клієнтоорієнтованості; рейтингові позиції підприємства; наявність зворотного зв’язку з клієнтами; проведення заходів, спрямованих на участь або увагу клієнтів). З метою вирішення питання недостатнього рівня інформаційного забезпечення запропоновано в інтегрованій звітності чи у звіті про управління виокремлювати розділ, присвячений клієнтському капіталу, та поділений на два блоки (фінансовий і нефінансовий), та переймати досвід зарубіжних країн щодо створення незалежної системи оцінки, яка забезпечує складання індексів задоволеності клієнтів на базі проведення об’єктивних та незалежних зовнішніх статистичних спостережень щодо рівня задоволеності клієнтів. Розвинуто методичні підходи використання ключових показників ефективності для потреб управління на підприємстві шляхом формування чіткого механізму вимог до подібних показників та до системи ключових показників ефективності в цілому. Удосконалено аналітичний базис для управління клієнтським капіталом підприємства шляхом розробки класифікації показників, що характеризують клієнтський капітал, та ключових показників ефективності клієнтського капіталу, використання панелі ключових показників ефективності клієнтського капіталу (як набору показників клієнтського капіталу, які відповідають вимогам визнання ключових показників ефективності, та допомагають управлінцям відстежувати просування до стратегічних цілей підприємства) та обґрунтування актуальності використання в вітчизняних економічних умовах 4 тих ключових показників ефективності, що відповідають запитам вітчизняного менеджменту та наявної інформаційної бази. На прикладі діяльності 100 компаній-лідерів американського фондового ринку досліджено питання складу нематеріальних активів, що характеризують клієнтський капітал, проведено їх групування, виявлені тенденції щодо абсолютної та відносної динаміки їх зміни (на основі середньогалузевих значень) та рівня розкриття такої інформації в рамках груп компаній з однаковими галузевими особливостями. Для подальших досліджень питання ефективного управління клієнтським капіталом запропоновано використовувати такі показники як частка нематеріальних активів, що характеризують клієнтський капітал, в загальному обсязі нематеріальних активів, та аналогічно в загальному обсязі активів компанії. Встановлено, що тільки 66 компаній із 100 розкривають інформацію про нематеріальні активи, що характеризують клієнтський капітал, та, що середньогалузева частка таких активів не перевищує 10 % від загального розміру активів компаній. Розроблено алгоритм побудови моделі для визначення впливу клієнтського капіталу на ринкову вартість компанії та апробовано три варіанти регресійних моделей визначення впливу клієнтського капіталу на ринкову вартість компанії, які відрізняються між собою кількістю факторів (перша модель – 1 фактор (нематеріальні активи, що характеризують клієнтський капітал); друга модель – 4 фактори (нематеріальні активи, що характеризують клієнтський капітал; інші нематеріальні активи; гудвіл; витрати на НДДКР); третя модель – 7 факторів (нематеріальні активи, що характеризують клієнтський капітал; інші нематеріальні активи; гудвіл; витрати на НДДКР; загальний розмір активів; інтенсивність НДДКР; коефіцієнт фінансового левериджу). Модель 1 була відхилена для подальшого використання з причини низького значення коефіцієнту детермінації, що зумовлює недоцільність використання рівняння регресії Моделі 1 для прогнозування ринкової вартості компанії. До подальшого 5 використання рекомендовано Модель 2, регресійне рівняння якої пояснює зміни ринкової вартості компанії на 40 %, та Модель 3, регресійне рівняння якої пояснює зміни ринкової вартості компанії на 52 %. Проведення відповідних тестів за Моделлю 2 та Моделлю 3 продемонстрували адекватність вибірковим даним та відсутність мультиколінеарності за їх незалежними змінними. Встановлено особливості історичного розвитку збалансованої системи показників від набору показників для потреб управління до складної управлінської системи. Виявлено чотири покоління збалансованої системи показників, в рамках останнього з яких під збалансованою системою показників слід розуміти відкриту складну систему стратегічного управління ефективністю, спрямовану на створення доданої вартості для підприємства та сфокусовану на необхідності постійного навчання з метою оперативного пристосування до швидкозмінних умов господарювання з відповідальним усвідомленням здійсненого впливу на навколишнє середовище та суспільство в цілому. Виділено та обґрунтовано елементи збалансованої системи показників (ціль, об’єкт, суб’єкти, функції, принципи, завдання). Впровадження вищенаведених пропозицій дозволяє використовувати збалансовану систему показників для потреб вартісно-орієнтованого управління клієнтським капіталом, адже концептуальні базиси четвертого покоління передбачають створення доданої вартості для підприємства, а її перспективи взаємопов’язані зі складовими інтелектуального капіталу. Обґрунтовано необхідність інтеграції концепцій вартісно-орієнтованого управління, збалансованої системи показників та інтелектуального капіталу для потреб вартісно-орієнтованого управління клієнтським капіталом підприємства. Встановлено, що перспектива «Клієнти», як складова стратегічної карти, містить основні (цілі, показники, заходи) та додаткові компоненти (завдання, цільові значення, бюджет). Класифіковано показники перспективи «Клієнти» на п’ять груп (ті, що характеризують: позицію підприємства на ринку; клієнтську базу підприємства; рівень задоволеності клієнтів підприємства; особливості пропозиції 6 підприємства; надходження/видатки, пов’язані з клієнтами, та ефективність використання клієнтського капіталу підприємства), що дозволяє забезпечити їх взаємозв’язок зі стратегічними цілями підприємства в умовах впровадження збалансованої системи показників. Удосконалено процес вибору стратегічних цілей для перспективи «Клієнти» за допомогою використання виділених загальних напрямів розвитку, які об’єднують такі цілі за об’єктом управління та порядком їх реалізації в процесі управління клієнтським капіталом підприємства (напрям орієнтації на цільову аудиторію; напрям створення власної ціннісної пропозиції для клієнтів; напрям врахування результатів зворотного зв’язку з клієнтами; напрям підтвердження та покращання позиції підприємства на ринку; напрям ефективності використання клієнтського капіталу). Удосконалено процес впровадження збалансованої системи показників в діяльність підприємства в частині реалізації стратегії на основі використання стратегічних карт за допомогою програмного продукту «BSC Designer». Розроблено Звіт відповідальних осіб та служб щодо виявлення відхилень фактичних значень ключових показників ефективності перспективи «Клієнти», що сприяє підвищенню ефективності управління на базі сформованої стратегічної карти по підприємству в цілому та більш детальному аналізу управління клієнтським капіталом через перспективу «Клієнти». Завалій Т.О. Вартісно-орієнтоване управління клієнтським капіталом підприємства : дис. на здобуття ступеня д-ра філософії : 051 / Т.О.Завалій. – Житомир, 2021. – 348 c.

2021-01-01T00:00:00Z Майстренко, Н.М. Maistrenko, N.M. https://eztuir.ztu.edu.ua/123456789/9029 2026-03-03T12:14:00Z 2025-01-01T00:00:00Z

Бухгалтерський облік і аналіз в умовах провадження циркулярної економіки як основи сталого розвитку сільськогосподарського підприємства Майстренко, Н.М.; Maistrenko, N.M. Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних положень і розробці організаційно-методичних рекомендацій щодо розвитку бухгалтерського обліку й аналізу в умовах провадження циркулярної економіки як основи сталого розвитку сільськогосподарського підприємства. Об’єктом дослідження є система бухгалтерського обліку й аналізу діяльності сільськогосподарських підприємств, що функціонують в умовах циркулярної економіки. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та організаційних положень бухгалтерського обліку й аналізу в умовах провадження циркулярної економіки як основи сталого розвитку сільськогосподарських підприємств. У першому розділі досліджено теоретичні аспекти обліково-аналітичного забезпечення управління циркулярною економікою, нормативне регулювання бухгалтерського обліку в умовах провадження циркулярної економіки в сільськогосподарських підприємствах, організаційно-технологічні особливості сільського господарства та їх влив на побудову обліково-аналітичного забезпечення управління циркулярною економікою, а також сутність відходів виробництва в сільськогосподарських підприємствах як об’єкт обліку і аналізу. Доведено, що циркулярна економіка є моделлю економіки, що діє на основі принципів скорочення, повторного використання й переробки матеріалів та енергії й орієнтована на досягнення положень концепції сталого розвитку. Бухгалтерський облік відіграє ключову роль у провадженні циркулярної економіки в діяльність підприємства, що обумовлено його завданнями: моніторинг ресурсів, оцінка фінансових результатів діяльності, інформаційне забезпечення поточного управління для створення стратегій оптимізації діяльності, оприлюднення інформації. Виокремлені завдання спрямовані на забезпечення сталого розвитку підприємства та підвищення його конкурентоспроможності. Встановлено, що імплементація директив ЄС, таких як 2008/98/ЄС щодо ієрархії відходів та принципу розширеної відповідальності виробника, а також застосування міжнародних стандартів екологічного менеджменту, створюють підґрунтя для модернізації вітчизняної регуляторної бази у напрямі сталого ресурсокористування. З позицій бухгалтерського обліку, інтеграція принципів циркулярної економіки потребує відповідного інформаційного забезпечення, що ґрунтується на національних і міжнародних стандартах бухгалтерського обліку. Організаційно-технологічні особливості сільського господарства суттєво впливають на побудову облікової системи в умовах циркулярної економіки. Ці фактори обумовлюють необхідність адаптації організації та методики бухгалтерського обліку і аналізу до специфіки аграрного виробництва, включаючи операції з відходами, які формуються як у рослинництві, так і у тваринництві. Удосконалено класифікацію відходів за галузевою належністю, походженням, можливістю повторного використання та ступенем небезпеки, що дозволяє не лише ідентифікувати джерела утворення, а й розробити відповідні облікові підходи. Це, своєю чергою, формує інформаційну базу для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Уточнено визначення поняття «відходи сільськогосподарського виробництва» (це залишки первинних матеріально-сировинних ресурсів, що під час виробництва частково або повністю втратили свої початкові фізико-хімічні та споживчі властивості, вони не мають товарної завершеності і зазвичай не призначені для прямого продажу чи використання без додаткової обробки, проте за певних обставин можуть бути потенційним джерелом економічних вигод, через можливість вторинної переробки або утилізації з отриманням прибутку) та запропоновано його чітке розмежування з побічною продукцією. Це стало підґрунтям для обґрунтування відображення таких об’єктів у бухгалтерському обліку аграрних підприємств. Зроблено акцент на важливості формування галузевих підходів до оцінки, обліку та аналізу відходів, що сприяє підвищенню прозорості діяльності підприємств, екологічній відповідальності та досягненню конкурентних переваг на ринку. Другий розділ присвячений формуванню інформаційної бази для управління провадженням циркулярної економіки в сільськогосподарських підприємствах. У розділі досліджено організацію бухгалтерського обліку операцій з відходами виробництва в сільськогосподарських підприємствах, розвиток методики бухгалтерського обліку в умовах провадження циркулярної економіки, внутрішню звітність як джерело інформації для управління циркулярною економікою. Удосконалено організацію бухгалтерського обліку сільськогосподарських підприємств в частині розробки положень облікової політики щодо відходів виробництва. Пропозиції спрямовані на підвищення екологічної відповідальності сільськогосподарських товаровиробників, економію ресурсів і впровадження принципів циркулярної економіки в частині управління виробничими відходами. Удосконалено методику бухгалтерського обліку відходів виробництва сільськогосподарських підприємств в частині встановлення способів їх оцінки (за справедливою вартістю, за витратами на переробку, за витратами на утилізацію, за потенційним доходом від реалізації), розроблення робочого плану рахунків та кореспонденції рахунків для відображення операцій з такими відходами, що спрямовано на підвищення ефективності управління ресурсами, дотримання принципів циркулярної економіки та забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва. Розвинуто підходи до формування управлінської звітності щодо відходів виробництва сільськогосподарських підприємств через розробку та обґрунтування форм такої звітності, а саме запропоновано Управлінський звіт про наявність і рух відходів виробництва та окреслено напрями можливих проєктів управлінських рішень на основі інформації із вказаного звіту, що оформлено у вигляді розроблених управлінських звітів: про ризики, пов’язані з відходами, щодо прогнозування та планування поводження з відходами, а також про досягнення в екологічній політиці щодо відходів. Пропозиції спрямовано на формування комплексного підходу до управління відходами виробництва, який дозволяє оцінити економічну ефективність здійснюваних заходів, підтримує прийняття обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на підвищення екологічної відповідальності та сталого розвитку підприємства в умовах циркулярної економіки. Третій розділ містить удосконалення аналітичного забезпечення управління циркулярною економікою на основі дослідження аналітичних інструментів оцінювання провадження циркулярної економіки як інноваційної діяльності. Запропоновано комплексну методику аналізу провадження циркулярної економіки як інноваційної діяльності, що базується на інтеграції сучасних аналітичних моделей і враховує специфіку сільськогосподарської галузі. Послідовне проходження семи етапів – від визначення стратегічного інноваційного вектору до дослідження гнучкості та здатності до подальшої еволюції – дозволяє виявити як сильні аспекти поточного стану, так і точки росту для оптимізації. Використання комплексного набору методів (SWOT-аналіз, Balanced Scorecard, DEA, TRL-аналіз, модель Stage-Gate, LCA, а також підходи TRIZ/SIT/AIDA) поєднує кількісні й якісні оцінки та робить методику придатною для високотехнологічних секторів, зокрема біоенергетики. Розроблена методика дозволяє виявити сильні аспекти поточного стану та точки росту для оптимізації діяльності, а також спрямована на підвищення ефективності інновацій, мінімізацію ризиків і раціоналізацію ресурсів, що є вирішальним для збереження конкурентних переваг у динамічному глобальному середовищі; Розроблено методику аналізу утворення та поводження з відходами виробництва сільськогосподарських підприємств, яка складається з п’яти послідовних етапів (аналіз наявності, структури та динаміки утворення відходів; оцінка структури та динаміки напрямів поводження з відходами; оцінка поводження з різними класифікаційними групами відходів; аналіз структури та динаміки утворення відходів за ступенем небезпечності; поглиблений аналіз ефективності поводження з відходами). Запропонована послідовність аналітичних процедур охоплює повний життєвий цикл відходів і дозволяє комплексно оцінити ефективність їх використання та управління ними. Загалом, методика дозволяє здійснювати аналіз ефективності управління відходами з метою оптимізації внутрішньогосподарських процесів, мінімізації втрат і посилення екологічної відповідальності підприємств аграрного сектору. Такий підхід дозволяє здійснювати якісний аналіз наявних, утворених і використаних відходів протягом певного періоду та забезпечує можливість ухвалення обґрунтованих управлінських рішень. Майстренко Н.М. Бухгалтерський облік і аналіз в умовах провадження циркулярної економіки як основи сталого розвитку сільськогосподарського підприємства : дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філософії : 071 / Н.М. Майстренко – Житомир, 2025. – 267 с.

2025-01-01T00:00:00Z Селецька, Д.О. Seletska, D.O. https://eztuir.ztu.edu.ua/123456789/9028 2026-03-03T11:28:46Z 2025-01-01T00:00:00Z

Облікове забезпечення формування ESG-звітності Селецька, Д.О.; Seletska, D.O. Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних положень та удосконаленню організаційно-методичних рекомендацій з облікового забезпечення формування ESG-звітності підприємства для досягнення вимог Цілей сталого розвитку України до 2030 р. Об’єктом дослідження є процес облікового забезпечення формування ESG звіту. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та організаційні підходи до облікового забезпечення звітування в межах ESG-аспектів і відображення в системі бухгалтерського обліку операцій, за якими формується розкриття інформації у ESG-звітах. У першому розділі встановлено місце звітування в концепції сталого розвитку як інструменту комунікації із заінтересованими сторонами щодо досягнення цілей сталого розвитку. Окреслено місце ESG-факторів як індикаторів сприяння сталому розвиту, які можуть застосовуватись підприємствами для інформування суспільства про екологічні, соціальні та управлінські аспекти своєї діяльності. Виявлено ряд відмінностей між класичною звітністю зі сталого розвитку та ESG-звітністю, що дозволило сформувати дефініцію поняття «ESG-звітність» як виду нефінансової звітності у сфері сталого розвитку, який є підвидом звіту зі сталого розвитку і формується з метою надання стейкхолдерам інформації щодо нефінансових аспектів діяльності підприємства через висвітлення чітко визначених показників, пов’язаних з екологічними ризиками, соціальною відповідальністю та корпоративним управлінням переважно за теперішній час. На основі аналізу змісту та тенденцій використання стандартів GRI, ISSB та ESRS встановлено, що найоптимальнішим варіантом для українських підприємств є використання положень GRI. Встановлено, що попри наявність деяких розбіжностей у зазначених стандартах, усі вони значною мірою узгоджені між собою, тому після введення обов’язкового застосування ESRS в Україні перехід зі стандартів GRI не створить значних проблем для підприємств під час складання звітів. Сформовано практичні рекомендації у розрізі чотирьох етапів із запровадження практик такого звітування, в межах яких розроблено комунікаційну стратегію та анкету, застосування яких дозволить налагодити зворотній зв’язок зі стейкхолдерами та отримати повноцінну і достовірну інформацію для потреб звітування. За результатами дослідження впливу теоретичних підходів на ESG звітування встановлено, що ключовими факторами впливу на цей процес є запити внутрішніх і зовнішніх стейкхолдерів, очікування та вимоги суспільства, соціальні та етичні норми, законодавчий та юридичний тиск, кращі практики складання звітів конкурентами та професійні вимоги. Як наслідок – параметризовано поняття «ESG-звітування» як однин із засобів досягнення та підтримання легітимності підприємства, на основі висвітлення у звітах інформації з врахуванням запитів стейкхолдерів і тиску інституційного середовища. Розроблено систему критеріїв оцінки процесу ESG-звітування, яка описує критерії оцінки, їх характеристику, можливі індикатори та процедури оцінки в межах критерію. У другому розділі досліджено особливості формування ESG-звітності в розрізі екологічного, соціального та управлінського аспектів з огляду на положення тематичних стандартів GRI. На їх основі розроблено макети таблиць розкриттів інформації, застосування вітчизняними підприємствам сформувати репрезентативні та порівнювані ESG-звіти. Розробки в частині облікового забезпечення екологічного аспекту ESG звітності полягають в: 1) оптимізації аналітичного розрізу рахунку 20 «Виробничі запаси» в межах 4 рівнів (розподіли за класифікацією ресурсу, характеристикою «відновлюваність», напрямом використання та джерелом походження); 2) виокремленні на третьому рівні аналітичного розрізу субрахунку 203 «Паливо» розподілу за напрямом використання; 3) пропозиціях відображення типів витрат на енергоспоживання на рахунках 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та 94 «Інші операційні витрати» для цілей формування розкриттів за вимогами GRI. Додатково, запропоновано порядок визначення економічної вигоди, що виника унаслідок оптимізації енергетичних потреб продуктів/послуг, які реалізуються. В межах облікового забезпечення соціального аспекту надано пропозиції щодо формування робочого плану рахунків підприємств: 1) для реєстрації витрат на професійний розвиток персоналу – виокремлювати на рахунках 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та 94 «Інші витрати операційної діяльності» субрахунок XX0 «Витрати на розвиток персоналу»; 2) для цілей розкриттів, пов’язаних з оплатою праці – використовувати субрахунки 661 «Розрахунки за основною заробітною платою» та 664 «Розрахунки за винагородами», а також формувати аналітичні розрізи за ланками діяльності працівників і гендерною ознакою. Встановлено, що застосування субрахунків 663 «Розрахунки за іншими виплатами», 183 «Інша дебіторська заборгованість», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» та 949.1 «Витрати за соціальними пакетом підприємства» сприятиме якісному поданню інформації у ESG-звітність щодо інформування про затрати за соціальним пакетом працівників. Наведено підходи до облікового відображення інформації за управлінським аспектом зокрема: 1) інформацію щодо рівня початкової заробітної плати варто реєструвати на субрахунках 661.Х2 «Розрахунки за основною заробітною платою чоловіків» та 661.Х1 «Розрахунки за основною заробітною платою жінок»; 2) облікове забезпечення розкриття інформації про вкладення в інфраструктуру та підтримувані послуги полягає у використанні субрахунків 977.1 «Вкладення в інфраструктуру» та 903.0 «Підтримувані послуги»; 3) до рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» пропонується додати аналітичні розрізи за географічним розташуванням постачальника та його юридичною назвою; 4) узагальнення даних щодо випадків, коли за рішенням суду було призначено виплату штрафів або відшкодувань пропонується робити на субрахунку 948.0 «Штрафи та компенсації за рішенням суду» з врахуванням аналітичних розрізів у межах типів штрафів та позивачів. У третьому розділі на основі підходів до трактування терміну «суттєвість» у дослідженнях вчених і нормативних стандартах запропоновано дефініцію поняття «суттєвість» в контексті ESG-звітування – це математично, статистично або експертно обґрунтована оцінка інформації, яка визначає її значущість в межах впливу підприємства на економіку, суспільство і довкілля та відображає здатність відповідати запитам заінтересованих сторін щодо діяльності в межах ESG-аспектів. Такий підхід до трактування дозволить встановити напрями розробки практичних методів оцінки суттєвості з огляду на визначені характеристики суттєвості. Задля оптимізації процесу визначення суттєвості інформації у ESG-звітах удосконалено існуючий авторський підхід до оцінки суттєвості через врахування галузевого аналізу на основі частотного підходу, оскільки частота згадувань певних груп показників розкриває загальні тенденції ESG-звітування підприємств галузі та в цілому окреслює запити стейкхолдерів, які має задовольнити звіт. Розрахунку галузевого коефіцієнту суттєвості проводиться на основі порівняння частот згадувань певного аспекту з другим квартилем ряду частот і нормалізації отриманого значення на міжквартильний розмах ряду частот. Окреслено загальний алгоритм визначення суттєвості, застосування якого дозволить підприємствам уникати перенасичення ESG-звітів другорядною інформацією, а також зменшить ризик викривлення суттєвих тем, який може виникнути через обмежений доступ до суджень стейкхолдерів. Селецька Д.О. Облікове забезпечення формування ESG-звітності : дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філософії : 071 / Д.О. Селецька – Житомир, 2025 – 301 с.

2025-01-01T00:00:00Z Роєва, О.С. Roieva, O.S. https://eztuir.ztu.edu.ua/123456789/9027 2026-03-03T09:22:10Z 2021-01-01T00:00:00Z

Облік і аудит запасів в управлінні інноваційною діяльністю підприємства Роєва, О.С.; Roieva, O.S. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання в частині розробки теоретичних, методичних, організаційних та практичних засад обліку і аудиту запасів в управлінні інноваційною діяльністю підприємства. На основі критичного аналізу наукових підходів щодо розуміння та визначення економічної сутності запасів та розгляду змістовних характеристик запасів у контексті їхнього використання в процесі управління інноваційною діяльністю підприємства запропоновано авторське визначення терміну «запаси», під якими розуміємо активи, придбані (набуті) підприємством з метою отримання в майбутньому економічних вигод від їх споживання під час виробництва інноваційної продукції та/або в процесі управління інноваційною діяльністю та які утримуються для такого споживання або перебувають у процесі виробництва з перенесенням їх вартості до складу матеріальних витрат. Обґрунтовано, що важливою передумовою ефективного управління інноваційною діяльністю є чітка класифікація запасів, здійснена з урахуванням специфіки провадження інноваційної діяльності. З метою підвищення рівня інформаційної деталізації та належного групування запасів визначено основні економічні ознаки та запропоновано й обґрунтовано їх класифікацію, що забезпечуватиме формування повної і достовірної інформації у процесах управління запасами підприємства для прийняття оперативних і поточних рішень та є основою подальшого вдосконалення організації і методики їх обліку та аудиту. Відзначено, що інноваційна діяльність є визначальним чинником забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на внутрішньому та зовнішньому ринках, а її динамічне зростання сприятиме подоланню кризових явищ та досягнення економічного прогресу як на мікро-так і на макрорівні. Запропоновано під інноваційною діяльністю підприємства розуміти процес, що охоплює всі сфери його виробничо-господарської діяльності та управління, реалізується на кожному етапі життєвого циклу інноваційного продукту та/або технології його виготовлення й для створення якого необхідне відповідне ресурсне та організаційно-управлінське забезпечення, що здійснюється на основі поєднання наукового та інтелектуального потенціалу й впроваджується у виробництво, в результаті чого забезпечується дуальний ефект: з одного боку – задовольняються потреби споживачів, а з іншого – підприємством отримуються вищі доходи і досягаються кращі фінансові результати. За результатами дослідження особливостей провадження інноваційної діяльності визначено послідовність етапів операційного циклу запасів та обґрунтовано необхідність їх врахування під час формування облікової політики підприємства в контексті її спрямованості на формування повної і достовірної інформації про запаси на етапі формування запасів для провадження інноваційної діяльності, в процесі зберігання запасів, в процесі безпосереднього провадження інноваційної діяльності та в процесі зберігання й реалізації інноваційної продукції. Констатовано, що ефективна організація бухгалтерського обліку запасів в процесі інноваційної діяльності базується на системі чинних нормативно-правових актів, що регулюють бухгалтерський облік запасів та являються підґрунтям для здійснення і розвитку інноваційної діяльності. Дослідження масиву законодавчих та нормативно-правових актів, що регламентують організацію бухгалтерського обліку запасів й інноваційної діяльності дозволило розробити ієрархічну модель нормативно-правового регламентування організації бухгалтерського обліку запасів в процесі інноваційної діяльності, яка побудована на основі дворівневого підходу: перший: організація бухгалтерського обліку запасів, регламентована на рівні держави; другий – організація бухгалтерського обліку запасів, регламентована на рівні підприємства. Відзначено, що формування облікової політики підприємства в частині запасів має бути спрямоване на задоволення інформаційних запитів управлінської системи щодо наявного обсягу і структури запасів, можливості їх оптимізації та економії коштів за рахунок раціонального формування нормативів потреби в запасах. Облікова політика в частині обліку запасів визначена як сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для формування якісної, своєчасної, актуальної, зрозумілої, повної та достовірної інформації про наявність, рух, збереження та використання запасів на підприємстві, достатньої для прийняття управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності управління запасами і розкриття інформації про запаси у фінансовій звітності. З’ясовано, що методика бухгалтерського обліку запасів як складова загального процесу бухгалтерського обліку є логічною послідовністю етапів, які відбуваються у чітко визначеному порядку та не можуть бути відокремлені один від одного. За результатами дослідження розроблено модель, яка ілюструє порядок формування облікової інформації про наявність і рух запасів підприємства та включає такі етапи: спостереження, фіксування та документування операцій про наявність і рух запасів; систематизація та групування облікової інформації про наявність і рух запасів; узагальнення отриманої облікової інформації про запаси задля формування показників фінансової звітності. Обґрунтовано підходи щодо удосконалення методики обліку запасів, що базуються на підвищенні якості та повноти первинного обліку запасів (в частині удосконалення первинної документації), розробці рекомендацій з відображення окремих операцій із запасами на рахунках бухгалтерського обліку та розширенні інформаційного забезпечення потреб користувачів фінансової звітності в інформації щодо наявності запасів та здійснюваних операцій із запасами за звітний період (в частині удосконалення форм фінансової звітності). Розроблено концепцію управлінського обліку запасів в системі управління інноваційною діяльністю підприємства, яка визначає порядок формування і використання інформації про надходження, рух та списання запасів, включаючи стратегічне управління, планування і контроль, забезпечення оптимального використання запасів. Складовою концепції є запропонований підхід до формування аналітичних рахунків по окремих синтетичних рахунках обліку запасів задля забезпечення необхідного ступеня деталізації інформації про запаси для потреб внутрішніх користувачів. Обґрунтовано, що для оптимального використання потенціалу аудиторських послуг в процесі організації інноваційної діяльності в цілому та використання в процесі її здійснення запасів, важливим є правильне використання в кожному конкретному випадку того виду аудиторських послуг, яке б відповідало очікуванням та інформаційним потребам користувачів: завдання з аудиту або огляду, завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації, супутні послуги або консультаційні послуги. Розвинуто теоретичні положення щодо аудиту в контексті їх зв’язку з інноваційною діяльністю, відмінністю яких є систематизація вимог Міжнародних стандартів, аналіз сучасного стану інноваційної діяльності в Україні, виокремлення специфічних особливостей ринку інноваційних продуктів, порівняльних аналіз основних видів аудиторських послуг, предметом завдання в яких можуть виступають запаси, що використовуються для інноваційної діяльності. Обґрунтовано фактори залучення аудиторів для виконання професійних послуг відповідно до очікувань та інформаційних потреб користувачів, напрями розвитку організаційного та методичного забезпечення виконання завдань з аудиту запасів в процесі управління інноваційною діяльністю підприємств. Уточнено класифікацію завдань з аудиту, в рамках яких виокремлено такі завдання, як індивідуальні та інтегровані, одиничні та комплексні завдання. Обґрунтовано, що незважаючи на те, що виконання інтегрованих завдань (одночасну виконання аудиту повного комплекту фінансової звітності та окремого фінансового звіту або елементу й статті фінансового звіту) не є традиційним для українського ринку аудиторських послуг, їх потенціал є високим саме в контексті аудиту запасів в процесі управління інноваційною діяльністю підприємств, оскільки інформаційні потреби користувачів є в значній мірі комплексними в цій сфері. Удосконалено організаційні положення аудиту запасів в процесі управління інноваційною діяльність, в рамках яких обґрунтовано організаційні етапи завдань з аудиту запасів як елементів фінансової звітності та рахунків бухгалтерського обліку, відмітною особливістю яких є регламентування відносин із управлінським персоналом і обґрунтування наповнення специфічних етапів, які вимагаються в процесі проведення аудиту всієї фінансової звітності, зокрема, розгляд шахрайства, законодавчих та нормативних актів, операцій та відносин із пов’язаними особами, облікових оцінок, подальших подій, іншої інформації, безперервності діяльності тощо. Обґрунтовано підходи до визначення суттєвості при виконанні аудиту запасів в процесі управління інноваційною діяльністю. Суттєвість при виконанні завдань з аудиту визначена як комплексне поняття, яке має розглядатися: по-перше, як гранично допустимий розмір викривлення суми, класифікації, подання або розкриття інформації про запаси у фінансовому звіті; по-друге, як додатковий критерій для планування спеціальних аудиторських процедур, пов’язаних з інвентаризацією запасів, в тому числі тих, що знаходяться на відповідальному зберіганні; по-третє, як критерій, який визначає необхідність модифікації думки аудитора в звіті та вибору типу такої модифікації. Доведено, що при її визначенні слід враховувати декілька факторів: інформаційні потреби та типи рішень, які приймають користувачі на основі інформації про запаси; умови виконання завдання з аудиту запасів (як окреме завдання або як додаткове до аудиту фінансової звітності); необхідність розгляду як кількісних показників, так і якісного характеру можливих викривлень; необхідність розрахунку декількох рівнів суттєвості як з точки зору організації аудиту (суттєвість на рівні загального об’єкту, на рівні аудиторських процедур, та вочевидь незначна сума), так і з точки зору необхідної деталізації загального об’єкту (суттєвість на рівні видів, груп та підвидів запасів); необхідність визначення суттєвості запасів при їх аудиті в рамках дослідження повного комплекту фінансової звітності для обґрунтування необхідності участі аудитора в інвентаризації запасів. Розвинуто методику виконання аудиту запасів в процесі управління інноваційної діяльністю, яка, на відміну від існуючих, враховує напрями використання інвентаризації в процесі виконання завдань з аудиту відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, взаємозв’язок аудиторських процедур, аудиторських доказів та інвентаризації, передбачає необхідність розробки національного положення (стандарту) стосовно проведення інвентаризації та використання її результатів в процесі виконання завдань з аудиту фінансової звітності, особливо обов’язкового аудиту. Роєва О.С. Облік і аудит запасів в управлінні інноваційною діяльністю підприємства : дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філософії : 071 / О.С. Роєва – Житомир, 2021. – 258 с.

2021-01-01T00:00:00Z